Ухвала
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів
Лавренюка М.Ю. та Шевченко Т.В.
за участю прокурора
Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
Генерального прокурора України на вирок Макарівського районного
суду Київської області від 28 листопада 2005 року, яким засуджено
ОСОБА_1,немаючого судимості,
за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно -
розпорядчі посади строком на один рік, за ч. 2 ст. 366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки позбавлення волі з позбавленням права
обіймати організаційно - розпорядчі посади строком на один рік, на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів йому
призначено п'ять років позбавлення волі з позбавленням права
обіймати організаційно - розпорядчі посади строком на один рік, а
на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування основного і додаткового покарання з випробуванням на
один рік та покладено обов'язок, передбачений п. 3 ст. 76 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він, працюючи
IНФОРМАЦIЯ_1, у жовтні 2003 року, зловживаючи службовим
становищем, дав вказівку IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_4 внести до протоколу
загальних зборів учасників товариства завідомо неправдиві
відомості про вилучення з користування товариства земельної
ділянки розміром 0,222 га, вартістю 28.482 грн. 60 коп., і надання
її у власність ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Після чого, без рішення
загальних зборів, склав довідки про вилучення з користування
товариства зазначеної земельної ділянки, на підставі яких 23
грудня 2003 року Макарівською селищною радою було прийнято рішення
про припинення права власності СГ ТОВ "Макарів" на земельні
ділянки площею 0,112 га і 0,110 га та передачу їх у власність,
відповідно,ОСОБА_2. та ОСОБА_3, що спричинило тяжкі наслідки
громадським інтересам.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо
ОСОБА_1, а справу - направити на новий судовий розгляд, бо суд
усупереч положенням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив
засудженого від додаткового покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
яка підтримала касаційне подання і просила скасувати вирок щодо
ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів дійшла до наступного.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні службових злочинів за
обставин, про які йдеться у вироку, матеріалами справи доведена. У
цьому разі суд, як видно з вироку, виходив із сукупності даних,
які містяться в матеріалах справи, та врахував визнавальні
показання самого засудженого. Усе це не ставиться під сумнів і в
касаційному поданні.
Кваліфікація злочинних дій винуватого за ч. 2 ст. 364 і ч. 2
ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною, і в колегії суддів
сумніву не викликає.
Що ж стосується призначення засудженому покарання, то з цим
рішенням колегія суддів у повній мірі погодитися не може, і в
цьому зв'язку слушними є і доводи касаційного подання.
Мова йде про те, що суд, як видно з вироку, звільнив
засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, але не звернув уваги, що положення цієї норми закону
стосуються лише основного покарання. Звільнення ж від додаткового
покарання за такими правилами неприпустиме.
Судом установлено, що ОСОБА_1 уперше притягається до
кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, є
особою похилого віку, він визнав свою вину і щиро розкаявся у
вчиненому. Тому суд мав підстави застосувати положення ч. 2 ст. 69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і не призначати ОСОБА_1 додаткового
покарання, яке передбачене в санкціях ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 366
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як обов'язкове, але не зробив цього.
Iнших даних для зміни чи скасування вироку колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Вирок Макарівського районного суду Київської області від 28
листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
п'ять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів - на п'ять років позбавлення
волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вважати його
звільненим від відбування покарання з випробуванням на один рік з
покладенням обов'язку, передбаченого п. 3 ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Лавренюк М.Ю. Редька А.I. Шевченко Т.В.