У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     Колегія суддів  судової  палати  Верховного  Суду  України  у
кримінальних справах у складі:

     Головуючого

     Верещак В.М.,

     суддів

     Заголдного В.В., Кривенди О.В.,

     розглянувши в судовому засіданні в  м.  Києві   30  листопада
2006  року  кримінальну  справу  за  касаційним  поданням  першого
заступника прокурора Харківської  області  на  вирок  Московського
районного суду м. Харкова від 11 березня 2005 р,

     в с т а н о в и л а:

     Зазначеним вироком:

     ОСОБА_1, не судима, засуджена :

     -за 309 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2 роки обмеження волі.
     На  підставі  ст.75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          звільнена  від
відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік.

     ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 8  грудня  2004  року,
близько 20 години 15 хвилин, у м. Полтаві у  невстановленої  особи
придбала за 84 грн. особливо небезпечну наркотичну речовину - опій
ацетильований, після чого перевезла придбаний наркотичний засіб за
місцем свого проживання у м. Харків, де 9 грудня 2004 року він був
вилучений працівниками міліції.

     У апеляційній інстанції вирок не переглядався.

     У касаційному поданні перший заступник прокурора  Харківської
області  просить  судове  рішення  щодо  ОСОБА_1  скасувати  через
неправильне застосування кримінального закону.

     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора, який частково підтримав касаційне подання,  перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання,  колегія
суддів  вважає,   що   касаційне   подання   підлягає   частковому
задоволенню з наступних підстав.

     Висновок суду про доведеність  винності  ОСОБА_1  у  вчиненні
злочину, за який її  засуджено,  відповідає  фактичним  обставинам
справи, обгрунтований сукупністю розглянутих в судовому  засіданні
і наведених у вироку доказів і у поданні  не оспорюється.

     Як  вбачається  з   матеріалів   справи,   ОСОБА_1   на   час
постановлення вироку мала на утриманні  двох  дітей  віком  до  14
років, а тому відповідно до ст. 61 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          суд
не вправі був застосовувати до  неї  покарання  у  виді  обмеження
волі.

     Оскільки суд призначив  ОСОБА_1  покарання  із  застосуванням
вимог ст. 75 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  а  у  касаційному  поданні
прокурора не йдеться про м'якість обраного їй покарання, то  інше,
передбачене в санкції ч.1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання
з  урахуванням  вимог  ст.  397   КПК   України   ( 1001-05 ) (1001-05)
           до
ОСОБА_1застосованим бути не може.

     У  зв'язку  з  наведеним,  керуючись  ст.   7   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , ч.7 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України  №7
( v0007700-03 ) (v0007700-03)
         від 24 жовтня 2003 року "Про практику  призначення
судами покарання ", ОСОБА_1 підлягає звільненню  від  призначеного
покарання.

     Керуючись ст. 395,396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
     у х в а л и л а:

     касаційне подання першого  заступника  прокурора  Харківської
області задовольнити частково.

     Вирок Московського районного суду м. Харкова від  11  березня
2005  р  щодо  ОСОБА_1  змінити:  на  підставі  ст.  7КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         звільнити її від призначеного судом покарання.

                              Судді:

     Верещак В.М.  Кривенда О.В.  Заголдний В.В.