У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Короткевича М.Є.,
суддів
Присяжнюк Т.I. і Нікітіна Ю.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на
вирок Старобільського районного суду Луганської області від 3
квітня 2006 року, яким
ОСОБА_2,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу в
розмірі 1700 грн. з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком на 1 рік.
З засудженого стягнуто на користь потерпілих ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 зазначені у вироку суми на відшкодування матеріальної і
моральної шкоди, а також судові витрати і витрати за лікування
ОСОБА_4.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 6 червня
2006 року вказаний вирок залишений без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 17
серпня 2005 року об 11-й годині 00 хв., керуючи автомобілем АЗЛК
21412, держномНОМЕР_1, рухаючись поблизу будинку АДРЕСА_1, порушив
пункт 10.1 Правил безпеки дорожнього руху, не забезпечивши
безпечність руху, в результаті чого сталося зіткнення з належним
ОСОБА_3 мотоциклом Сузуки держномер НОМЕР_2 під керуванням
ОСОБА_4, який отримав внаслідок ДТП тілесні ушкодження середньої
тяжкості.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про
скасування судових рішень і направлення кримінальної справи на
новий судовий розгляд з підстав неповноти та неправильності
досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду
фактичним обставинам справи. На думку захисника висновок
судово-медичної експертизи щодо тяжкості отриманих ОСОБА_4
тілесних ушкоджень є необ'єктивним, а також захисник вважає
неправильним рішення суду щодо цивільного позову.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суд України, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на
касаційний розгляд з метою її перегляду.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю
зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом
в основу вироку доказів. Як вбачається з матеріалів справи,
досудове і судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог
кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону,
які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у
справі не допущено.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки
руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої
тяжкості, відповідають фактичним обставинам справи і
підтверджуються наведеними у вироку доказами, якими є показання
потерпілого ОСОБА_4 про деталі зіткнення з автомобілем під
керуванням ОСОБА_2, який перед здійсненням маневру повороту наліво
не подав відповідного сигналу; показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6
про те, що перед поворотом засуджений дійсно не подав сигнал
повороту вліво.
Як вбачається з даних висновку судової автотехнічної
експертизи водій ОСОБА_2 порушив пункт 10.1 Правил дорожнього
руху, що й стало причиною транспортної пригоди.
З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що
потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості,
що підтверджується також дослідженою судом медичною документацію
потерпілого. Сумніватися в об'єктивності вказаної експертизи у
суда ніяких підстав не було.
Вищевказаними показаннями потерпілого, свідків, даними
зазначених експертиз та іншими наявними у матеріалах справи
доказами підтверджується, що порушення засудженим правил
дорожнього руху знаходяться у причинному зв'язку із наслідками, що
настали.
Iз матеріалів справи вбачається, що органами досудового
слідства й судом досліджено всі обставини, з'ясування яких могло
мати істотне значення для правильного вирішення справи. Тому
посилання у скарзі на неповноту і однобічність досудового й
судового слідства у справі, а також доводи про недоведеність
винності ОСОБА_2 є безпідставним.
Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх
сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого
висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину,
передбаченого ч.1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і обране з урахуванням ступеня
тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу. Колегія суддів
вважає таке покарання необхідним й достатнім для виправлення та
попередження нових злочинів.
Також обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин і наданих
суду доказів понесених витрат, вирішено судом питання стягнення з
засудженого матеріальної і моральної шкоди на користь потерпілих
ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що належно мотивовано у вироку.
Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 та
керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах
ОСОБА_2 відмовити.
С у д д і :
Короткевич М.Є. Присяжнюк Т.I. Нікітін Ю.I.