У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Синявського О.Г.

     суддів

     Пекного С.Д., Косарєва В.I.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  28 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого  ОСОБА_1
на   вирок   Ленінського   районного  суду   м.  Полтави  від   31
березня  2005 року.

     Зазначеним вироком

     ОСОБА_1

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     раніше судимого 29.04.2004 року

     за ст. 185ч.4, 75,76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        

     на 5 років позбавлення волі

     з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

     - засуджено за ч. 1  ст.  125  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
            до
громадських робіт строком 200 годин.

     В апеляційному порядку  справа  не переглядалась.

     За вироком суду  ОСОБА_1  визнано винним у тому,  що   він  4
жовтня 2001 року, приблизно о 16 годині,  на подвір'ї  потерпілого
ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1,  в ході бійки  на  грунті  неприязних
стосунків почав наносити потерпілому удари в  різні  частини  тіла
гострим  предметом,  чим   заподіяв   останньому   легкі   тілесні
ушкодження, що спричинили  короткочасний розлад здоров'я.

     У касаційній  скарзі  засуджений,  посилаючись  на  порушення
кримінально-процесуального  закону,  стверджує,   що   не   вчиняв
інкримінованих йому злочинних дій і його засуджено безпідставно.

     Заслухавши   доповідача,    перевіривши   матеріали   справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що  у
задоволенні скарги  засудженого слід відмовити.

     Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені
всі обставини, які могли мати значення для  правильного  вирішення
справи.

     Належно оцінивши зібрані у справі  і  досліджені  в  судовому
засіданні  докази  в  їх  сукупності,  суд  дійшов  обгрунтованого
висновку про доведеність  винності  ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за
який його засуджено.

     Що стосується доводів у скарзі засудженого про те, що, він не
вчиняв  інкримінованого  йому  злочину,  то  вони   спростовуються
перевіреними матеріалами справи.

     Так,  згідно  з  показаннями  потерпілого  ОСОБА_2   в   ході
досудового слідства та в судовому засіданні,  саме  ОСОБА_1  почав
вимагати у нього кошти, а  потім  почав  наносити  удари  в  різні
частини тіла гострим предметом.

     Крім того,   вина  засудженого  підтверджується   показаннями
свідків   ОСОБА_3,   ОСОБА_3,  даними   висновку   судово-медичної
експертизи.

     Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні  і
оцінці доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків
суду та правильність кваліфікації дій засудженого, не допущено.

     Безпідставними   є   доводи   у   касаційній   скарзі    щодо
необгрунтованості скасування  іспитового  терміну  та  направлення
ОСОБА_1   для  відбування  покарання,  призначеного   за   вироком
Полтавського  районного  суду  від  29.04.2004   року,   в   місця
позбавлення  волі,   оскільки   вони   спростовуються   перевіркою
матеріалів справи. Зазначене рішення суду є законним.

     Призначене  засудженому ОСОБА_1 покарання  є  справедливим  і
відповідає вимогам  закону,  при  цьому  судом  враховано  ступінь
тяжкості вчиненого  злочину,  особу  винного.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

     у х в а л и л а:

     У   задоволенні  касаційної   скарги   засудженого    ОСОБА_1
відмовити.

     С у д д і:

     О.Г.Синявський  С.Д. Пекний  В.I.Косарєв