У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Короткевича М.Є., Нікітіна Ю.I.
за участю прокурора
Саленка I.В.,
захисника-адвоката
Каднікової Л.Г.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на ухвалу
апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2004 року
щодо ОСОБА_1.
Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської
області від 26 квітня 2004 року засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, громадянина України, не
судимого,
- за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади керівника або заступника
керівника сільськогосподарського підприємства строком на 3 роки, з
конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади керівника або заступника
керівника сільськогосподарського підприємства строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника
або заступника керівника сільськогосподарського підприємства
строком на 2 роки, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади керівника або заступника керівника
сільськогосподарського підприємства строком на 3 роки, з
конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23
липня 2004 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено та призначено
покарання:
- за ч. 5 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади керівника або заступника
керівника сільськогосподарського підприємства строком на 3 роки
без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади керівника або заступника
керівника сільськогосподарського підприємства строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника
або заступника керівника сільськогосподарського підприємства
строком на 2 роки, на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади керівника або заступника керівника
сільськогосподарського підприємства строком на 3 роки без
конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на
2 роки.
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у період з
квітня 1999 року по 24 липня 2000 року, будучи посадовою особою -
IНФОРМАЦIЯ_2 сільськогосподарського підприємства ім. Суворова,
розташованого АДРЕСА_1, та зловживаючи своїм службовим
становищем, уклав з директором державного племінного заводу
"Любомирівка" договір обміну 30 тонн арештованого зерна на 28
голів свиней, яких у подальшому було реалізовано третім особам,
спричинивши значну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам
громадян та державним інтересам на загальну суму 64 800 грн. Крім
того, ОСОБА_1 у цей же період шляхом службового підлогу привласнив
та розтратив майно, що належало Дніпропетровській філії
Національної Акціонерної компанії "Украролізин", спричинивши
вказаному підприємству матеріальну шкоду на суму 47 100 грн.
У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного
суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд, мотивуючи тим, що апеляційний суд
безпідставно пом'якшив ОСОБА_1 покарання.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_2, яка
просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, думку
прокурора, який підтримав касаційне подання та просив скасувати
ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що
касаційне подання прокурора підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених
у вироку, доведена зібраними у справі доказами, у тому числі
його показаннями, у яких він визнав себе частково винним,
показаннями представника цивільного позивача ОСОБА_3, свідка
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними актів прийому-передачі,
ревізій, довідок, протоколу очної ставки, а його злочинні дії
правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст.
366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, при призначені ОСОБА_1 покарання врахував тяжкість
вчинених ним злочинів, щире каяття у вчиненому, позитивні
характеристики, а також невідшкодування в ході досудового слідства
завданих ним збитків, і дійшов висновку про можливість обрання
йому покарання за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях
закону, за яким його визнано винним.
Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням суду першої
інстанції, вказав у своїй ухвалі, що ОСОБА_1 вперше вчинив
злочини, щиро розкаявся у вчиненому, є раніше не судимою особою,
має заохочення та подяки, користується авторитетом серед жителів
району, а також те що його родичами прийнято міри по відшкодуванню
завданих ОСОБА_1 збитків, і це стало підставою для зміни вироку та
звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком.
Проте, апеляційний суд, застосувавши ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з
іспитовим строком, не в достатній мірі врахував дані про його
особу, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, два з яких
відповідно до ст. 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є тяжкими, наслідки
злочинів - спричинення вказаному підприємству матеріальної шкоди в
особливо великому розмірі, крім того, апеляційним судом взагалі не
встановлено скільки саме відшкодовано засудженим завданої злочином
шкоди.
Тому, на думку колегії суддів, висновки апеляційного суду
щодо обрання міри покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не відповідають ступеню тяжкості вчинених ним
злочинів, а також його поведінці після вчиненого.
За таких підстав ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1
підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий
апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно врахувати
вищенаведене, обставини злочину, суспільну небезпечність дій
ОСОБА_1, більш повно дослідити дані про його особу, а якщо суд
дійде висновку щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів,
то міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
слід вважати м'якою.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційне подання прокурора задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23
липня 2004 року вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу
направити на новий апеляційний розгляд.
СУДДI:
Присяжнюк Т.I. Короткевич М.Є. Нікітін Ю.I