У Х В А Л А
Iменем України
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Стрекалова Є.Ф., Школярова В.Ф.
та прокурора
Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
та захисника ОСОБА_2. на вирок Галицького районного суду м. Львова
від 25 серпня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської
області від 8 листопада 2005 року.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня
2005 року
ОСОБА_1, громадянина України, раніше двічі судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 8 листопада
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 29 червня
2004 року, приблизно о 22-й год., діючи з хуліганських мотивів,
грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до
суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю,
застосовуючи фізичну силу, він витиснув вхідні двері квартири
АДРЕСА_1, де проживала потерпіла ОСОБА_3., після чого зайшов у
квартиру, вчинив хуліганські дії, які тривали близько 30 хв., а
саме вчинив сварку із останньою, під час якої висловлювався
нецензурною лайкою, шарпав її за руки та розкидав одяг. На
зауваження присутньої при цьому гр. ОСОБА_4. та сусідки ОСОБА_5.
не реагував, свої хуліганські дії не припинив, розбив телевізор
"Орізон".
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові
рішення скасувати, а справу провадженням закрити, посилаючись на
невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним
обставинам справи, порушення слідчим його права на захист,
неправильну та необ'єктивну оцінку зібраних у справі доказів. Крім
того засуджений вказує на порушення судом вимог ст. 375 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки перший вирок щодо нього було
скасовано із-за істотного порушення вимог
кримінально-процесуального закону і питання про призначення йому
м'якого покарання в апеляції прокурора не ставилося. Також
засуджений вважає, що його дії підпадають під ст. 173 КУпАП
України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. просить судові рішення
щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу провадженням закрити,
посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи. Захисник вказує також на те, що у вироку суд не зазначив,
у чому саме виражається особлива зухвалість вчинених засудженим
хуліганських дій, а тому вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад
адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП
України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове
задоволення касаційних скарг, зміну судових рішень та призначення
засудженому покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн.,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних
скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та
захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду
про винність ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства, що супроводжувалося
особливою зухвалістю, яка виразилося у тривалому, близько 30
хвилин, порушенні ним громадського порядку в квартирі потерпілої,
що відбувалося у присутності сестри потерпілої, двох її малолітніх
дітей і сусідів, які вимагали припинення хуліганства, та яке було
припинено тільки шляхом затримання засудженого працівниками
міліції, що були викликані у зв"язку з хуліганством, грунтуються
на показаннях потерпілої ОСОБА_3., свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_5., а
також самого засудженого, який фактично визнав вчинення ним
хуліганських дій за викладених у вироку обставин.
Зазначені докази отримали належну оцінку у вироку, яку
визнано правильною апеляційним судом.
З урахуванням наведеного та вивчених матеріалів справи,
висновки судів першої та апеляційної інстанції сумнівів щодо
обгрунтованості постановлених судових рішень у касаційного суду не
викликають. Злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані
судом за ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а тому доводи
касаційних скарг про те, що ОСОБА_1. вчинив дрібне хуліганство, а
тому має нести відповідальність за ст. 173 КУпАП, у зв"язку з чим
судові рішення підлягають скасуванню, суперечать встановленим у
справі фактичним обставинам і не можуть бути взяті до уваги
касаційним судом
Доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час
досудового слідства спростовуються відповідними протоколами, в
яких він заявляв, що не потребує захисника при пред"явленні йому
обвинувачення та при ознайомленні з матеріалами справи (а.с. 27,
45). У судовому засіданні захисником його було забезпечено. Тому
посилання засудженого про порушення його права на захист колегія
вважає безпідставним.
Разом із тим, посилання засудженого на порушення судом першої
інстанції вимог ст.375 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
після скасування
попереднього вироку у цій же справі є обгрунтованим, оскільки той
вирок щодо ОСОБА_1 було скасовано апеляційним судом із-за
істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону судом
першої інстанції і питання про визнання призначеного за тим
вироком призначеного покарання м"яким, в апеляції прокурора не
ставилося. Недотримання судом вимог вказаного закону залишилося
без уваги і з боку апеляційного суду.
Тому вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду
в частині призначеного ОСОБА_1 покарання підлягають зміні, а
призначене за цим вироком покарання пом"якшенню до виду та
розміру, визначеному судом під час першого розгляду справи по суті
обвинувачення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2.
задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2005
року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 8
листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, призначене йому за ч. 1
ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання пом"якшити до штрафу в
розмірі 8500 грн.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Стрекалов Є.Ф. Школяров В.Ф.