У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кліменко М.Р.,
за участю прокурора
Микитенка О.П.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада
2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок
Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст. 115 ч, 2 п. п. 6, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
дванадцять років позбавлення волі;
- ст. 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дев'ять років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді тринадцяти
років позбавлення волі.
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_3, IНФОРМАЦIЯ_4, раніше не судимого,
засуджено за:
- ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на десять
років позбавлення волі;
- ст. 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді одинадцяти
років позбавлення волі.
За вироком суду постановлено стягнути на користь ОСОБА_4:
- з ОСОБА_1 249 гривень 30 копійок на покриття заподіяної
злочинами матеріальної шкоди та 50 000 гривень на покриття
моральної шкоди, а в разі відсутності майна, достатнього для
відшкодування, стягнення проводити з батьків засудженого - ОСОБА_5
і ОСОБА_6;
- з ОСОБА_2 2939 гривень 30 копійок на покриття заподіяної
злочинами матеріальної шкоди та 50 000 гривень на покриття
моральної шкоди, а в разі відсутності майна, достатнього для
відшкодування, стягнення проводити з батьків засудженогоОСОБА_7 і
ОСОБА_8.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано судом винними і засуджено за
злочини, вчинені ними за таких обставин.
27 березня 2006 року близько 21-ї години ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
домовилися вчинити розбійний напад на неповнолітнього ОСОБА_9 та
його умисне вбивство, з цією метою під вигаданим приводом нібито
для зустрічі з продавцем мобільного телефона викликали останнього
з дому, завели до бетонної споруди, що розташовувалася над річкою
Стир неподалік будинку 54-а по проспекту Волі в місті Луцьку, за
командою ОСОБА_1 напали на ОСОБА_9 Під час нападу ОСОБА_1 ножем,
якого взяв з собою, наніс удари ОСОБА_9 у груди, шию, тулуб, у
тому числі спину. До нього приєднався ОСОБА_2 і вони вдвох ногами
почали бити потерпілого, який лежав на землі. Потім ОСОБА_2 забрав
у ОСОБА_1 ніж і ним також став наносити удари ОСОБА_9
Від заподіяних тілесних ушкоджень, пов'язаних з ураженням
внутрішніх органів, ОСОБА_9 помер на місці події. У ході нападу
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволоділи належним потерпілому мобільним
телефоном вартістю 350 гривень та грішми готівкою 100 гривень. Для
приховання вчинених злочинів труп ОСОБА_9 вони кинули у річку
Стир.
Захисник ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі просить вирок щодо
ОСОБА_1 змінити - виключити як незаконне рішення про засудження
його за ст. 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, пом'якшити покарання
з застосуванням ст. ст. 66, 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та змінити
вирок в частині цивільного позову. Захисник вважає, що при обранні
міри покарання ОСОБА_1 суд не врахував усіх пом'якшуючих
відповідальність обставин, зокрема, вчинення злочину внаслідок
збігу тяжких обставин та в неповнолітньому віці, добровільне
відшкодування завданої шкоди. Унаслідок цього покарання є
несправедливим. На думку захисника, у справі немає достатніх
доказів, які б підтверджували винність його підзахисного у
вчиненні розбою, а цивільний позов розглянуто з порушенням чинного
законодавства.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити
йому покарання з урахуванням пом'якшуючих його відповідальність
обставин, зокрема, вчинення злочину в неповнолітньому віці,
визнання вини і щирого каяття та сприяння розкриттю злочину,
відсутність судимостей й позитивних характеристик.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй скарзі просить пом'якшити йому
покарання з урахування пом'якшуючих відповідальність обставин, в
тому числі вчинення злочину в неповнолітньому віці, визнання вини
і сприяння в розкритті злочину, позитивної характеристики.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Микитенка О.П. про залишення вироку як законного і обгрунтованого
без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
вони задоволенню не підлягають.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи та зробив
обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
у вчиненні злочинів.
Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому
порядку та перевірених судом доказах.
Під час судового розгляду справи обидва засуджених не
заперечували, що домовилися вбити ОСОБА_9, щоб заволодіти його
мобільним телефоном та грішми, завели потерпілого до річки, напали
на нього, ножем та ногами завдавали удари по тілу й голові до тих
пір, доки той помер. Після того вони забрали у вбитого мобільний
телефон, а труп скинули в річку.
Iз показань потерпілої ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_10 убачається,
що ОСОБА_9 вийшов з дому близько 21-ї години 2006 року, згодом
його було знайдено вбитим, а свідок ОСОБА_11 підтвердив, що саме в
той час ОСОБА_9 мав зустрітися з ОСОБА_1
Під час огляду місця події 28 березня 2006 року в річці Стир
було виявлено труп ОСОБА_9 за ознаками насильницької смерті, а на
бетонному майданчику на березі було знайдено схожі на кров плями.
Знаряддя злочину - ніж ОСОБА_1 добровільно видав і пояснив,
що саме ним було скоєно вбивство, а мобільний телефон, яким
заволоділи злочинці, було вилучено за місцем проживання ОСОБА_2
За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_9
настала в результаті численних проникаючих колото-різаних
поранень голови, шиї, грудної клітки з ураженням головного мозку,
серця, легенів та інших внутрішніх органів. Було виявлено також
переломи ребер, що могло бути заподіяно твердим тупим предметом.
Як правильно зазначив у вироку суд, висновки судово-медичної
експертизи об'єктивно узгоджувалися з показаннями засуджених про
обставини вчиненого ними насильства щодо потерпілого.
Сукупність цих та інших наведених у вироку доказів
переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою
змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном вчинили на
ОСОБА_9 розбійний напад, у ході якого з корисливих мотивів убили
його. Кваліфікація дій засуджених за ст. ст. 187 ч. 4 і 115 ч. 2
п. п. 6, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Доводи скарги захисника про незаконність засудження ОСОБА_1
і ОСОБА_2 за розбій є необгрунтованими, оскільки наявні у справі
докази та обставини вчинення злочину свідчать про спрямування їх
умислу не тільки на умисне вбивство, але й на заволодіння чужим
майном шляхом розбою.
Покарання обом засудженим визначено з дотриманням вимог
закону з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності
вчинених злочинів, які є особливо тяжкими, даних про особу
засуджених та всіх обставин справи, що пом'якшують їх
відповідальність, в тому числі й тих, на які є посилання у
касаційних скаргах. Колегія суддів вважає, що в даному випадку
покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, а й таким, що пом'якшенню
не підлягає.
Тому доводи скарг про невиправдану суворість призначеного
засудженим покарання є безпідставними.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 розглянуто судом з
дотриманням чинного законодавства з урахуванням того, що батьки
засуджених, які були визнані цивільними відповідачами, визнавали
позов. Тому посилання захисника на те, що було порушено закон при
розгляді справи в частині цивільного позову необгрунтовані.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на
правильність прийняття рішення у справі, не виявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника -
адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного
суду Волинської області від 27 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Кліменко М.Р.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.