У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Синявського О.Г.,
суддів
Косарєва В.I., Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Микитенка ОП.,
захисника засудженого
ОСОБА_1.,ОСОБА_2.,
розглянувши в судовому засіданні 28 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами
засудженогоОСОБА_2. і захисника ОСОБА_1. на вирок апеляційного
суду Хмельницької області від 13 липня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області
від 28 лютого 2006 року
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця і жителя м.
Хмельницького, раніше не судимого, -
засуджено до позбавлення волі:
- за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст.. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років;
- за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків ОСОБА_2. призначено остаточно покарання у виді 5 років
позбавлення волі.
За ч.1 ст. 357 КК УкраїниОСОБА_2 ( 2341-14 ) (2341-14)
. виправдано за
недоведеністю вчинення ним цього злочину.
ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженки і жительки
м. Хмельницького, раніше судимої 25 лютого 2003 року за ч. ч. 1,
3 ст. 185, ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2
роки позбавлення волі з випробуванням в порядку ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на іспитовий строк 2 роки, -
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6
місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
ОСОБА_3. покарання частково приєднано невідбуте нею покарання за
попереднім вироком і за сукупністю вироків визначено остаточне
покарання у виді 3 років позбавлення волі.
За ч.3 ст.289 КК україни ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3. виправдано.
По справі вирішено питання про стягнення з засуджених судових
витрат та про долю речових доказів у справі.
Як встановив місцевий суд, злочини засудженими були вчинені
за таких обставин.
17 жовтня 2004 року, у вечірній час, ОСОБА_2. і ОСОБА_3 після
спільного розпивання спиртних напоїв на замовленому автомобілі
"таксі" під керуванням водія ОСОБА_4 приїхали в АДРЕСА_1
Ярмолинецького району Хмельницької області, де проживала
бабусяОСОБА_2..
Біля господарства ОСОБА_5. 18 жовтня 2004 року, близько 2
години ночі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вийшли з автомобіля "таксі", а
водій ОСОБА_4 очікував розрахунку за проїзд.
Після цього ОСОБА_2. з метою заволодіння транспортним засобом
зайшов у двір будинку ОСОБА_5., де взяв сокиру, з якою повернувся
до автомобіля, відкрив двері салону і замахнувся сокирою на
потерпілого ОСОБА_4, але сокира впала в салон.
ОСОБА_2., продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру,
став душити потерпілого ОСОБА_4 руками за шию, заподіявши йому
легкі тілесні ушкодження, але потерпілому вдалося вирватися від
нападника і він втік з автомобіля.
ОСОБА_2, заволодівши таким чином автомобілем, разом з
ОСОБА_3. поїхав на ньому у м. Хмельницький.
Під час поїздки ОСОБА_2. за попередньою змовою з ОСОБА_3.
викрали з автомобіля 552 грн. виручки, що належали власнику
автомобіля ОСОБА_6.
Після цього ОСОБА_2. залишив автомобіль на території
Хмельницького автовокзалу №1, попередньо викравши з салону
автомобіля магнітофон вартістю 425 грн.
Вироком апеляційного суду Хмельницької області вирок
місцевого суду відносноОСОБА_2. в частині виправдання за ч.1 ст.
357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і в частині його одноосібного
засудження за ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, та відносно
ОСОБА_3. в частині її виправдання за ч.3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано і винесено новий вирок, яким постановлено,
що незаконне заволодіння автомобілем "таксі" засуджені ОСОБА_2. і
ОСОБА_3. здійснили за попередньою змовою між собою, оскільки
остання активно сприяла ОСОБА_2. у заволодінні автомобілем,
допомогла йому забрати у потерпілого ключі, коли той намагався їх
витягти із замка автомобіля, разом з ОСОБА_2. намагалася
наздогнати потерпілого, коли той втік з місця події.
Крім того,ОСОБА_2. визнано також винним у викраденні
документів про реєстрацію транспортного засобу і доручення на
право керування автомобілем.
При цьомуОСОБА_2. засуджено: за ч.3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього
належного йому майна, крім житла; за ч.1 ст. 357 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 357 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. визначено остаточне покарання у виді
7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому
майна, крім житла.
ОСОБА_3. за ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засуджено на 3 роки
позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3.. визначено остаточне покарання у виді 3 років
6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
ОСОБА_3. покарання частково приєднано невідбуте нею покарання за
попереднім вироком і за сукупністю вироків визначено остаточне
покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В решті вирок залишено без зміни.
На вирок принесено касаційні скарги.
Засуджений ОСОБА_2. вказує, що у судовому засіданні не
знайшли підтвердження показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що
він, засуджений, під час заволодіння автомобілем намагався вдарити
його сокирою, не викрадав він також гроші і документи на
автомобіль, просить про перекваліфікацію його дій з ч.3 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч.2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
скасувати вирок в частині його засудження за ч.2 ст. 185, ч. 1 ст.
357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначити більш м'яке покарання.
Захисник ОСОБА_1. в касаційній скарзі в інтересах
засудженогоОСОБА_2., посилаючись на ті ж підстави, просить про
скасування вироку в частині засудження її сина за ч.3 ст. 289, ч.1
ст. 357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і залишити без зміни вирок
Ярмолинецького районного суду від 28 лютого 2005 року.
Вирок щодо засудженої ОСОБА_3. в касаційному порядку не
оскаржено.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженогоОСОБА_2. і його
захисника ОСОБА_1., які підтримали доводи своїх скарг, думку
прокурора про необгрунтованість касаційних скарг, обговоривши
доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок апеляційного суду
про винність засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_3 . у незаконному
заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством,
небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого за попередньою
змовою між ними, а ОСОБА_2. ще і у викраденні документів за
викладених у вироку обставин грунтується на наявних у справі
доказах, у тому числі на показаннях потерпілого під час
досудового слідства і судовому засіданні, в яких він послідовно,
наводячи конкретні обставини, які вказували на злочинні наміри
засуджених, пояснив, що ОСОБА_3. своїми діями та вказівками
засудженому ОСОБА_2. активно сприяла незаконному заволодінню
автомобілем, а потім разом вони переслідували його біля АДРЕСА_2.
Засуджені ОСОБА_2. і ОСОБА_3. під час досудового слідства,
зокрема, у своїх заявах про явку з повинною, підтвердили сумісне
застосування до потерпілого насильства з метою заволодіння
автомобілем та факт викрадення ними грошей з автомобіля та
автомагнітоли, а засуджена ОСОБА_3., крім того, пояснила, що
ОСОБА_2. шукав в салоні автомобіля документи на автомобіль і
вказала місце, де знаходилися документи.
Наведені докази, з урахуванням висновку судово-медичної
експертизи про характер і локалізацію виявлених у потерпілого
тілесних ушкоджень, пояснень засуджених в судовому засіданні, в
яких вони по суті не заперечували фактів незаконного заволодіння
автомобілем і грошима, що знаходилися в салоні автомобіля, а також
даних протоколів огляду місця події і автомобіля з достатньою
повнотою підтверджують висновок апеляційного суду щодо фактичних
обставин вчинення злочинів, а тому засудження ОСОБА_2. за ч.2 ст.
185, ч. 3 ст.289, ч.1 ст. 357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є законним і
цілком обгрунтованим, а кваліфікація його злочинних дій є
правильною і відповідає фактичним обставинам справи.
При скасуванні вироку місцевого суду і постановленні нового
вироку апеляційний суд врахував тяжкість вчинених ОСОБА_2.
злочинів, те, що ці злочини вчинені ним у стані алкогольного
сп'яніння, його активну організаторську і виконавчу роль при
скоєнні незаконного заволодіння транспортним засобом, а тому
апеляційною інстанцією при призначенні засудженому ОСОБА_2. міри
покарання вимоги ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
були дотримані.
Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали
підстави вважати, що у справі допускалися порушення вимог
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2. і його захисника
ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду
Хмельницької області від 13 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без
зміни.
С у д д і:
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Пекний С.Д.