У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.,
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області
від 23 лютого 2006 року
ОСОБА_1,уродженця та жителя IНФОРМАЦIЯ_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 15 і ч. 1 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу в розмірі 680 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь
сільськогосподарського фермерського господарства (СФГ) "Трембіта"
на відшкодування матеріальної шкоди 3132 грн. 46 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Як визнав суд, 26 серпня 2005 року близько 12 години
ОСОБА_1., маючи умисел на таємне заволодіння металевою ємністю 50
м. куб., вартістю 3 132 грн. 46 коп., що належала СФГ " Трембіта"
та знаходилась на земельній ділянці поля IНФОРМАЦIЯ_2 між селами
Жилинці і Левківці Ярмолинецького району Хмельницької області, з
допомогою зварювальника порізав бочку на шість частин, однак
вивезти і здати її на металобрухт не зміг, оскільки був виявлений
головним агрономом СФГ "Трембіта".
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові
рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в
його діях складу злочину. Посилається на те, що в його діях
відсутні ознаки суб'єктивної сторони вчинення таємного викрадення
чужого майна, та вважає, що бочка не перебувала у власності СФГ
"Трембіта"; на її продаж він отримав дозвіл голови сільської Ради.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора Кравченко Є.С., яка заперечувала проти задоволення
касаційної скарги та просила в порядку ст. 395 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
внести у вирок зміни, зазначивши вартість викраденої
бочки - 720 грн., перевіривши матеріали справи, обговоривши
наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що засуджений ОСОБА_1., не
погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав на нього
апеляцію, в якій порушував питання про скасування постановленого
щодо нього вироку та закриття справи.
Дана апеляція розглянута апеляційним судом і залишена без
задоволення, а вирок суду - без зміни.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в
апеляційній ухвалі має бути зазначено суть апеляції та докладні
мотиви прийнятого рішення. При залишені апеляції без задоволення в
ухвалі апеляційного суду мають бути зазначенні підстави, через які
апеляцію визнано необгрунтованою.
Апеляційний суд цих вимог закону не дотримався.
Зокрема, в апеляції засуджений посилається на те, що у нього
не було умислу на таємне викрадення металевої бочки, яка раніше
належала колгоспу, але була давно списаною та знаходилась на
території Жилинецької сільської Ради. Зазначає, що не грунтується
на матеріалах справи висновок суду про належність СФГ "Трембіта"
цієї бочки, яку він за погодженням із сільським головою реалізував
як металобрухт, а виручені гроші вніс в касу сільської Ради.
Апеляційний суд суті всіх зазначених в апеляції ОСОБА_1
доводів не навів, їх ретельно не перевірив, належним чином не
проаналізував, відповіді на них не дав і свого рішення докладно не
мотивував.
Зокрема, не дано оцінки послідовним показанням ОСОБА_1 про
те, що ОСОБА_2 дозволив йому дану бочку розрізати та здати на
металобрухт. На цю обставину вказували також і свідки ОСОБА_3,
ОСОБА_4 й ОСОБА_5, чого не заперечував і сам ОСОБА_2 Проте
апеляційний суд послався на показання ОСОБА_2., що останній
говорив засудженому про належність цієї бочки ОСОБА_3, хоча таких
показань цей свідок не давав.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися показання
свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 про те, що дана бочка, яка
знаходилася на землях сільської Ради, не належала СФГ "Трембіта".
Не дано оцінки довідці сільського голови про те, що ця бочка
була списаною в 1987 році.
Належним чином не перевірено достовірність даних, що
містяться в не завіреній ксерокопії накладної НОМЕР_1. Не давши
оцінки тому, чи цей документ є правоустановчим, апеляційний суд
послався на нього як на доказ на спростування доводів апеляційної
скарги засудженого.
Обгрунтовуючи вартість металевої ємності - 3132 грн. 46коп.,
апеляційний суд послався на зазначену накладну та акт передачі
майнових паїв. Проте, вказані в цих документах дані різняться між
собою, а саме, ці документи датовано датами з розбіжністю понад
три місяці, в них зазначені різні підстави передачі майна та різна
його кількість і вартість. Так, згідно з даними, відображеними в
накладній від 29.10.2002р., ціна бочки 50 м. куб. становить
3190грн., а в акті передачі майнових паїв зазначена залишкова
вартість чана 50 м. куб. -1571,43грн. Однак, жодна з цих сум не
відповідає розміру задоволеного судом цивільного позову - 3132грн.
46 коп. Крім того, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні давав
показання, що в цих документах йде мова про різні бочки.
Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа
направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого вказані
недоліки необхідно усунути в порядку, передбаченому законом, і
прийняти законне й обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2006
року щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний
розгляд.
Судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.