У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Селівона О.Ф., Шевченко Т.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1
на постанову Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22
квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 12 липня 2005
року щодо ОСОБА_2.
Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22
квітня 2005 року
ОСОБА_2, уродженку м. Волочинська Хмельницької області,
громадянку України, раніше не судиму, звільнено від кримінальної
відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у зв'язку із закінченням строку давності,
а справу закрито.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду АР Крим від 12 липня 2005 року постанову щодо
ОСОБА_2 залишено без зміни. В порядку ст. 373 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
ухвалено в мотивувальній частині постанови керуватися
ч.2 ст.11-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
та ст. 49 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Згідно з постановою ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що вона
14 липня 2000 року, приблизно о 19 год., керуючи автомобілем
ЗАЗ-968, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Новопавлівка -
Пісчане, в с. Пісчане Бахчисарайського району АР Крим, здійснюючи
обгон попутного транспортного засобу ВАЗ-2105, д.н.з.НОМЕР_2, під
керуванням ОСОБА_3, виявивши перешкоду для руху - велосипедиста
ОСОБА_4., який повертав ліворуч, на порушення п. 12.3 Правил
дорожнього руху України не вжила заходів для зменшення швидкості,
зберігаючи прямолінійний напрямок руху, для чого мала технічну
можливість, а намагалась об'їхати велосипедиста ОСОБА_4. ліворуч і
скоїла на нього наїзд на узбіччі дороги, внаслідок чого
потерпілому ОСОБА_4. було заподіяно тілесні ушкодження середньої
тяжкості.
У касаційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_1 просить судові
рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, справу закрити на підставі п.2
ст.6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу
злочину, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не доведена, а
докази, що є у справі свідчать про порушення Правил дорожнього
руху велосипедистом ОСОБА_4.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у
касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги
необхідно відмовити.
Вчинення ОСОБА_2 наїзду на потерпілого ОСОБА_4. внаслідок
порушення нею вимог Правил дорожнього руху, підтверджується
зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку.
Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, що він їхав велосипедом по
с.Пісчане в бік с. Віліно краєм дороги. Коли треба було повернути
на грунтову дорогу, показав водію автомобіля, який рухався в
попутному напрямку, лівою рукою, що буде повертати ліворуч. Коли
вже знаходився на грунтовій дорозі, його збив автомобіль
"Запорожець".
З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що влітку 2000 року
він, керуючи автомобілем ВАЗ-2105, їхав по с.Пісчане. Попереду
його їхав велосипедист, який рукою показав поворот ліворуч і став
повертати, а він його пропустив. Велосипедист приблизно метрів 20
рухався по осьовій лінії, після чого рукою знову показав поворот
ліворуч і став повертати. В цей час його обігнав автомобіль
"Запорожець", який збив велосипедиста на узбіччі дороги. Водій
"Запорожця" звукових сигналів не подавав і заходів екстреного
гальмування не вживав.
Свідок ОСОБА_5 також підтвердила, що велосипедист перед
початком повороту ліворуч показав рукою напрямок цього маневру.
За висновком судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_4.
спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Посилання у касаційній скарзі на висновки
судово-автотехнічних експертиз, які, на думку захисника, свідчать
про відсутність у діях ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху
України, не можна визнати обгрунтованими, оскільки у справі
призначалось кілька автотехнічних експертиз, висновки яких
неоднозначні, а на постанову суду про призначення комплексної
експертизи експертом КНДIСЕ направлено повідомлення про
неможливість дачі висновку у зв'язку з відсутністю необхідних
даних.
Відповідно до ст.ст.67, 75 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
висновок
експерта не має наперед встановленої сили і не є обов'язковим для
суду, а суд дав належну оцінку доказам, які є у справі, і
обгрунтовано зазначив у постанові про порушення ОСОБА_2 вимог
Правил дорожнього руху України.
Суд правильно звільнив ОСОБА_2 від кримінальної
відповідальності, оскільки на час розгляду кримінальної справи
сплинув строк давності.
Апеляційний суд перевірив доводи апеляції захисника ОСОБА_1,
які аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх
безпідставними. Колегія суддів вважає таке рішення апеляційного
суду правильним.
Таким чином, підстав для призначення справи до розгляду у
касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 у справі
щодо ОСОБА_2 відмовити.
С у д д і :
Кравченко К.Т. Селівон О.Ф. Шевченко Т.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон