У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів палати Верховного Суду України
з кримінальних справ у складі :
Головуючого
Кравченка К.Т.
суддів
Шевченко Т.В., Селівона О.Ф.
за участю прокурора
Микитенка О.П.
засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 17
серпня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, 1961 року народження,
громадянина Азербайджану, судимого
-15.09.1998 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя
за ч.3 ст.140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
-23.12.1998 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за
ч.2 ст.140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 місяців
позбавлення волі,
звільненого 01.08.2001 року на підставі Закону України
"Про амністію" від 05.07.2001 року
засуджено за ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років
позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, за п.п.6,12 ч.2
ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років позбавлення волі, з
конфіскацією всього майна; за ч.2 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
2 роки позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
роки позбавлення волі; за ч.1 ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
місяці арешту; за ч.3 ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 місяців
арешту.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання
за сукупністю злочинів призначено у виді 15 років позбавлення
волі, з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_2, 1974 року народження,
громадянина України, не судимого
засуджено за ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 майна; за п.п.6,12 ч.2 ст.115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років позбавлення волі, з
конфіскацією 1/2 майна. На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 12
років позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, щодо якого вирок не
оскаржено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на
користь ОСОБА_4 9490 грн. на відшкодування майнової шкоди, 30000
грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і ОСОБА_1
про стягнення 3000 грн.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджені за вчинення таких злочинів.
12 грудня 2004 року близько 12 години ОСОБА_1 та ОСОБА_3
повторно за попередньою змовою між собою проникли до квартири
АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_5 вартістю 750 грн.
Наприкінці грудня 2005 року ОСОБА_1 знайшов на зупинці
громадського транспорту пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6, яке
надає право на безоплатний проїзд, і за місцем свого проживання по
АДРЕСА_2 підробив його, вклеївши в нього свою фотокартку.
4.01.2006 року ОСОБА_1 близько 12 години 30 хвилин при
використанні завідомо підробленого документу був затриманий
контролером -ревізором під час проїзду в трамваї маршруту НОМЕР_1
в м.Запоріжжі.
6.01.2006 року, близько 20 години ОСОБА_1, знаходячись у
гостях у кв.АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
повторно таємно викрав майно ОСОБА_4 вартістю 550 грн.
29.01.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між
собою, в стані алкогольного сп'яніння, проникли до кв.АДРЕСА_4,
здійснили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_7. При цьому ОСОБА_1
душив її руками за шию, вимагаючи передачі грошей, а ОСОБА_2
приставив до шиї потерпілої кухонний ніж. Після цього ОСОБА_1 взяв
у ОСОБА_2 ніж і наніс їм удар в шию потерпілій, спричинивши
колото-різане поранення, від якого розвилося гостре малокров'я
внутрішніх органів і настала смерть потерпілої на місці вчинення
злочину. Здійснивши таким чином умисне вбивство потерпілої з
корисливих мотивів, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволоділи її майном на суму
8040 грн.
В касаційних скаргах :
Засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати. Посилається на
свою невинність. Вказує на те, що під час досудового слідства до
нього застосовувалися незаконні методи, порушувалося право на
захист, час смерті потерпілої не узгоджується із заподіяними їй
тілесними ушкодженнями, технічні засоби в суді не застосовувалися.
Засуджений ОСОБА_2 також просить скасувати вирок, посилаючись
на незаконні методи слідства, порушення його прав під час
досудового і судового слідства, порушення вимог
кримінально-процесуального закону в суді, оскільки під час
оголошення вироку був присутнім прокурор, який не брав участі у
розгляді справи.
Заслухавши доповідача, засуджених, які підтримали касаційні
скарги, прокурора, який вважав, що вирок підлягає скасуванню, а
справа - направленню на новий судовий розгляд, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому
задоволенню, а вирок -скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні
засуджені зробили заяви про те, що показання на досудовому
слідстві, в яких визнавали себе винними у вчиненні розбійного
нападу та вбивства ОСОБА_7, давали під впливом незаконних методів
з боку осіб, які проводили дізнання та слідство. При цьому
посилалися на наявність у них на той час тілесних ушкоджень (т.5
а.с.40, 41). За таких обставин, згідно із роз'ясненнями, що
містяться у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2
( va002700-05 ) (va002700-05)
від 11.02.2005 року "Про практику застосування
судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних
справ на додаткове розслідування" суд мав би направити ці заяви
підсудних для перевірки прокурору, а розгляд справи відкласти до
закінчення перевірки. Натомість, суд обмежився допитом осіб, які
проводили дізнання (т.5 а.с.58, 59). При цьому у вироку, надаючи
оцінку цим заявам засуджених, суд зазначив, що вони є
необгрунтованими, а їх показання, що були надані під час
досудового слідства, визнав допустимими доказами. В той же час,
після проголошення вироку направив прокурору Орджонікідзевського
району м. Запоріжжя матеріали, які містять дані про наявність у
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в період проведення дізнання
та досудового слідства (т.5 а.с.89, 111). Таким чином, суд
поставив під сумнів висновки, викладені у вироку, про
безпідставність заяв засуджених про застосування щодо них
незаконних методів слідства. Не перевіривши в повному обсязі
заяви засуджених про застосування незаконних методів досудового
слідства, суд допустив неповноту судового слідства, а висновки
суду щодо цих обставин, викладені у вироку, не відповідають
фактичним обставинам справи. Тому вирок суду згідно ч.2 ст.398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за
ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під
час якого необхідно усунути зазначені недоліки, повно та всебічно
перевірити всі докази в справі, в тому числі і шляхом допиту в
суді відповідних експертів, надати доказам об'єктивну оцінку,
прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.395,396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня
2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині їх засудження за ч.4
ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати,
справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі, за ч.1 ст.358 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 місяці арешту, за ч.3 ст.358 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 місяців арешту. На підставі ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів вважати ОСОБА_1 засудженим на 4
роки позбавлення волі.
с у д д і :
Кравченко К.Т. Шевченко Т.В. Селівон О.Ф.