У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Жука В.Г.,
     суддів за участю прокурора
     Кравченка К.Т. і Селівона О.Ф.,  Сухорєва О.М.
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  23 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок  Iвано-Франківського  міського  суду   Iвано-Франківcької
області від 4 жовтня 2004 року, яким
 
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     раніше не судимого,
     засуджено:
     за ч. 3 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років позбавлення
волі з позбавленням права займати будь-які посади в правоохоронних
органах на 3 роки з застосуванням ст 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         без
конфіскації майна;
     за ч. 2  ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2 роки позбавлення
волі з позбавленням права займати будь-які посади в правоохоронних
органах на 2 роки.
     На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  остаточно
призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням  права  займати
будь-які  посади  в  правоохоронних  органах  на   3   роки,   без
конфіскації майна.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням, з  іспитовим  строком  2
роки та на нього покладено певні обов'язки на підставі ст.  76  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Відповідно  до  ст.  54  КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           ОСОБА_1
позбавлено спеціального звання IНФОРМАЦIЯ_3.
     Ухвалою Апеляційного суду Iвано-Франківської  області  від  6
грудня 2004 року вирок залишено без зміни.
     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи IНФОРМАЦIЯ_2,
16.11.2001  року  виїхав  на  АДРЕСА_1,  для  з'ясування  обставин
дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_2 вчинив наїзд
на ОСОБА_3, який загинув.
     ОСОБА_1 в порушення вимог КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         умисно  без
понятих і спеціаліста провів огляд місця події, не склав  протокол
огляду і схему до нього та не оглянув  транспортний  засіб.  Після
чого в своєму робочому кабінеті  склав  ці  документи  без  участі
понятих і дав прочитати і підписати їх водію автомобіля ОСОБА_2.
     17.11.2001 року  ОСОБА_1  без  присутності  понятих  повторно
виїхав на місце події,  де  із  застосуванням  відеозапису,  склав
протокол  огляду  місця  події,  план-схему,  яка  не  відповідала
дійсності, дав підписати ці документи ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  які  не
були присутніми під час огляду місця події як поняті.
     Крім того, без проведення слідчих дій  -  додаткового  огляду
місця події ОСОБА_1 склав відповідний протокол, а в  протоколі  за
16.11.2001 року зробив підпис від імені понятої ОСОБА_4.
     Незаконні  дії  IНФОРМАЦIЯ_2   ОСОБА_1   потягли   за   собою
неможливість проведення всебічного і повного дослідження  обставин
дорожньо-транспорної  пригоди,  внаслідок  якої  загинув  ОСОБА_3,
оскільки кримінальна справа була закрита.
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1  порушує  питання  про
скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в його
діях складу злочину.  Посилається на однобічність та  неповноту  у
дослідженні обставин справи. На його  думку,  висновки  суду  щодо
його  винності  у  вчиненому  злочині  не  відповідають  фактичним
обставинам справи. Посилається на порушення його прав на захист.
     Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав,  що  касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок  зміні  та  просив
виключити  з  вироку  вказівку  про  явку  засудженого  один   для
реєстрації в органи кримінально-виправної  системи  і  позбавлення
ОСОБА_1 спеціального звання  IНФОРМАЦIЯ_3,  перевіривши  матеріали
справи та обговоривши  доводи  касаційної  скарги  колегія  суддів
вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
     Як видно з матеріалів справи, висновки суду  про  доведеність
винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах грунтуються  на  зібраних  та
ретельно перевірених у судовому  засіданні  доказах.  Доводи  ж  у
касаційній скарзі  про невідповідність  висновків  суду  фактичним
обставинам справи безпідставні.
     Так, із показань свідків ОСОБА_5 та  ОСОБА_4  вбачається,  що
будь-яких слідчих дій в їх присутності не проводилось.  На  другий
день після дорожньо-транспортної пригоди на прохання  IНФОРМАЦIЯ_2
ОСОБА_1 вони, як поняті, підписали протокол огляду місця  події  і
схему. Також вони пояснили, що підписи, які є в матеріалах справи,
не їхні.
     Свідок ОСОБА_6 показав, що разом з  ОСОБА_1  17.11.2001  року
були на місці події, де склали протокол огляду та схему, який  був
підписаний  працівниками  аптеки,   як   понятими,   на   прохання
засудженого.
     Про те, що 16.11.2001 року на місці  події  не  було  понятих
показав і свідок ОСОБА_2. ОСОБА_1  в  приміщенні  відділу  міліції
було складено протокол огляду місця події та план схему,  які  він
підписав.  Зазначені  документи,  які  є  в  справі  не  ті,   які
складалися в його присутності.
     Згідно  з  висновками  почеркознавчих  експертиз  підписи   в
протоколі огляду місця події в графі "поняті" виконані не  ОСОБА_4
і не ОСОБА_5, а іншими особами.
     З показань свідка ОСОБА_7, який проводив досудове слідство по
факту  дорожньо-транспортної  пригоди,  в  якій  загинув  ОСОБА_3,
вбачається, що на підставі даних, які містилися в протоколі огляду
місця події та план-схемі було призначено автотехнічну експертизу,
яка дала висновок про неможливість уникнення наїзду на пішохода.
     Як вбачається з матеріалів справи, слідчими органами й  судом
досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи, тому
посилання у  скарзі  на  однобічність  і  неповноту  досудового  й
судового слідства у справі необгрунтовані.
     Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364,  ч.  2  ст.  366  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано правильно.
     Призначене основне покарання відповідає вимогам кримінального
закону і є справедливим, проте призначаючи додаткове  покарання  у
виді позбавлення права займати будь-які  посади  в  правоохоронних
органах суд допустився неточності. Відповідно до ст. 55 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , позбавлення права обіймати певні посади слід розуміти
як позбавлення права обіймати такі  посади,  перебуваючи  на  яких
винний  вчинив  злочин.  В  даному  випадку  йдеться  про   посаду
IНФОРМАЦIЯ_2, а більш широкому  розумінні  -  представника  влади.
Отже, необхідно внести відповідні уточнення у резолютивну частину.
     Крім того, суд в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 76 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         зобов'язав ОСОБА_1 з'являтися один раз на  місяць  для
реєстрації в органи кримінально виправної системи, що  законом  не
передбачено. За  таких  обставин  судові  рішення  в  цій  частині
підлягають зміні.
     Керуючись ст. ст.  395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                        у х в а л и л а :
     касаційну скарги засудженого ОСОБА_1  задовольнити частково.
     Вирок Iвано-Франківського  міського  суду  Iвано-Франківської
області від  4  жовтня  2004  року  та  ухвалу  Апеляційного  суду
Iвано-Франківської області від 6 грудня  2004  року  щодо  ОСОБА_1
змінити.
     На підставі ч.  1  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          вважати
ОСОБА_1 зобов'язаним періодично з'являтися для реєстрації в органи
кримінально-виконавчої системи.
     Уточнити резолютивну частину  вироку  в  частині  додаткового
покарання ОСОБА_1 позбавити права обіймати посади у правоохоронних
органах, пов'язані з функцією представника влади.
     В решті вирок залишити без зміни.
 
                              Судді:
     В.Г. Жук   К.Т. Кравченко  О.Ф. Селівон