У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Верещак В.М.,
суддів
Кривенди О.В., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні 23 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Iндустріального районного суду м.
Дніпропетровська від 11 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного
суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2005 року щодо
ОСОБА_3
Зазначеним вироком
ОСОБА_3, непрацюючого, несудимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі, ч. 1 ст. 127 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, ч. 1 ст. 153 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі, ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6
місяців позбавлення волі, ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1
рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 10 років
позбавлення волі.
Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на
відшкодування моральної шкоди 20000 грн. та ОСОБА_5 на
відшкодування
матеріальної та моральної шкоди відповідно 2531 грн. та 30000
грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 листопада
2005 року вирок змінено: виключено з нього засудження ОСОБА_3 за
ч. 1 ст. 127 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як зайво застосоване.
В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те,
що він з 00 год. 15 хв. до 5 год. 18 вересня 2003 року спільно з
особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прибули до квартири
АДРЕСА_1, де проживали ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а також на той час
знаходився ОСОБА_6, керуючись миттєво виниклим умислом, діючи
безпричинно з хуліганських мотивів, групою осіб, грубо порушуючи
громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що
супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом,
способом, що має характер мучення, нанесли ОСОБА_5 та ОСОБА_6
множинні удари руками й ногами по різним частинам тіла у тому
числі металевою кувалдою, яку знайшли у вказаній квартирі, вагою
приблизно 12-15 кг. та довжиною біля 80 см. нанесли ОСОБА_5 удари
по різним частинам тіла, а також здійснили не менше двох стрибків
на ліву частину грудної клітини.
В результаті зазначених злочинних дій ОСОБА_3 та особи,
матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження ОСОБА_5
були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в
момент заподіяння, а ОСОБА_6 - легкі, що потягли за собою
короткочасний розлад здоров'я.
Крім цього, ОСОБА_3, керуючись миттєво виниклим умислом
задоволення статевої пристрасті, із застосуванням фізичної сили з
метою спонукати ОСОБА_4 учинити дії, що суперечать її волі,
погрожуючи вчиненням фізичного насильства та вбивства її, а також
чоловіка ОСОБА_5 і брата ОСОБА_6, використовуючи її безпорадний
стан, декілька разів примушував вступати з ним у статевий зв'язок
неприродним способом.
Крім цього, ОСОБА_3 за попередньою змовою з особою, матеріали
справи щодо якої виділено в окреме провадження, керуючись миттєво
виниклим умислом, таємно викрали майно належне ОСОБА_5 вартістю
1533 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати судові
рішення, а справу направити на нове розслідування. Вказує на
однобічність та неповноту досудового та судового слідства,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
неправильне застосування кримінального та істотні порушення вимог
кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що докази
винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153
та ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відсутні. Вважає, що судом
необгрунтовано задоволено суму заявленої потерпілими матеріальної
та моральної шкоди, яка є завищеною.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 викладає аналогічні
доводи та прохання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних
скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновок про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні
зазначених злочинних дій суд обгрунтував дослідженими в судовому
засіданні доказами, аналіз яких судом дано у вироку.
Так, потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 детально показали
обставини події та впізнали ОСОБА_3, як одну з осіб, яка вчинила
стосовно них зазначені у вироку злочинні дії.
Засуджений ОСОБА_3 підтвердив факт знаходження його разом з
особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження,
у зазначений час у квартирі потерпілих Кривошеєвих.
Вищенаведені показання узгоджуються між собою та іншими
доказами у справі, зокрема, із показаннями свідків ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними, які містяться у протоколі огляду місця
події, висновку судово-медичної експертизи та іншими наведеними у
вироку доказами.
Посилання захисників на те, що вина засудженого у
насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним
способом та за попередньою змовою групою осіб у таємному
викраденні майна потерпілих, не доведена, ретельно перевірялися,
як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, і визнані
безпідставними за обставин, викладених в ухвалі апеляційного суду.
Отже, необгрунтованими є і посилання у касаційних скаргах
захисників на однобічність судового слідства та невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи.
За наведеними у вироку ознаками суд, належним чином
мотивувавши свій висновок, правильно кваліфікував дії засудженого
ОСОБА_3, з урахуванням змін, що внесені у вирок апеляційним судом,
за ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 153, ч. 2
ст. 296 та ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, бо вони
охоплюються диспозицією вказаних норм закону. Вважати неправильною
юридичну оцінку його дій немає підстав.
Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При його обранні суд врахував ступінь
тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини, що
пом'якшують та обтяжують покарання.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які
ставлять під сумнів висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3
у вчинені зазначених злочинних дій, не вбачається.
Вірно вирішено судом питання і в частині цивільного позову та
задоволено його на суму визнану судом доведеною.
Отже, підстав для призначення справи до розгляду в суді
касаційної інстанції з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційних скарг захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
відмовити.
С у д д і :
Верещак В.М. Кривенда О.В. Мороз М.А.