У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого, судді
Редьки А.I.,
суддів
Кривенди О.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Брянцева В.Л.,
засудженої
ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 23 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій
інстанції, та касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок
апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2006 року, яким
засуджено:
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та
та мешканця IНФОРМАЦIЯ_2, громадянина України,
раніше судимого 4 березня 1994 року за ч. 4 ст. 81,
ч. 2 ст. 215-3, ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 145, ст.
42
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років позбавлення волі;
17 вересня 1999 року за ч. 3 ст. 142 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
шість років позбавлення волі з конфіскацією майна,
звільненого 17 грудня 2003 року умовно-достроково
на один рік три місяці тринадцять днів,
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотирнадцять
років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на одинадцять років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дев'ять років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_2 покарання - чотирнадцять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою
власністю.
За ст. ст. 15 ч.2, 194 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2
виправдано;
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_3, уродженку та
мешканку IНФОРМАЦIЯ_2, громадянку України,
згідно зі ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судиму,
- за ст.ст. 27 п.п. 4,5, 115 ч. 2 п. 6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на одинадцять років
позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дев'ять років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - тринадцять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою
власністю.
За ст. ст. 15 ч.2, 194 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь
потерпілого ОСОБА_3 по 9 150, 30 гривень на відшкодування
матеріальної шкоди.
Як зазначено у вироку, засуджені вчинили злочини за таких
обставин.
ОСОБА_1, будучи обізнаною про те, що у ОСОБА_4 є велика сума
грошей, яка залишилася після продажу будинку, вирішила цими
грішми заволодіти.
З метою реалізації зазначеного плану, діючи як підбурювач,
ОСОБА_1 повідомила про наявність значної суми грошей у ОСОБА_4,
ОСОБА_2
Крім того, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2, що знає, де ОСОБА_4
зберігає гроші і запропонувала заволодіти ними, на що ОСОБА_2
погодився.
3 лютого 2006 року приблизно о 20 -й годині ОСОБА_1,
виконуючи функції пособника, придбала спиртне для того, щоб споїти
ОСОБА_4 та, попередньо домовившись із нею про зустріч, разом з
ОСОБА_2, з метою заволодіння майном потерпілої, прийшли в її
квартиру АДРЕСА_1 у IНФОРМАЦIЯ_2, де вживали спиртні напої до
першої години ночі 4 лютого 2006 року.
У той час, коли ОСОБА_4 на декілька хвилин вийшла з кухні,
ОСОБА_1, сприяючи ОСОБА_2 у вчиненні вбивства потерпілої під час
нападу на неї з метою заволодіння її майном, порадила оглушити
потерпілу.
Коли ОСОБА_4 повернулася до кухні та сіла за стіл, ОСОБА_1
мімікою обличчя подала знак ОСОБА_2, підбурюючи його до початку
дій щодо потерпілої.
ОСОБА_2 підійшов ззаду до ОСОБА_4, яка сиділа за столом,
захватив її вигином ліктя лівої руки за шию та з великою силою
почав здавлювати шию потерпілої, внаслідок чого ОСОБА_4 померла
від механічної асфіксії.
Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заволоділи майном потерпілої
на загальну суму 3540 гривень.
З метою приховання слідів вчинених злочинів у засуджених
виник умисел на знищення майна потерпілої шляхом підпалу, у
зв'язку з чим за вказівкою ОСОБА_1 ОСОБА_2 ввімкнув електричну
праску, поклав її на крісло, де лежав труп потерпілої, та відкрив
газові крани кухонної плити. Після цього засуджені зачинили
квартиру на ключ та залишили місце події.
4 лютого 2006 року вранці, ОСОБА_1 зі своїм чоловіком та
сином під приводом повернення боргу ОСОБА_4 прийшли до її
квартири, проте ОСОБА_1 виявила, що ні вибуху ні пожежі від їхніх
з ОСОБА_2 дій не сталося, про що вона повідомила ОСОБА_2
Ввечері цього ж дня ОСОБА_2 та ОСОБА_1, придбавши два літри
бензину, прийшли до квартири потерпілої, проте не змогли до неї
потрапити, бо не знайшли ключ, який ОСОБА_1 викинула після
вчинення злочину.
5 лютого 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, маючи намір довести до
кінця свій умисел на знищення майна потерпілої шляхом підпалу,
шляхом підбору ключів, потрапили до квартири потерпілої, де
ОСОБА_1 зібрала пляшки з - під горілки, яку вони вживали з
потерпілою в день її вбивства, а ОСОБА_2, обливши бензином крісла,
де лежав труп потерпілої, килимові покриття в коридорі та
кімнаті, підпалив квартиру.
Внаслідок цих дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було знищено та
пошкоджено майно ОСОБА_4 на загальну суму 9016 гривень.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
вироку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині їх засудження за ч. 4 ст.
187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з направленням справи у цій частині на
новий судовий розгляд, оскільки, на думку прокурора, суд
безпідставно виключив з обвинувачення засуджених кваліфікуючу
ознаку "проникнення у житло". У решті просить залишити вирок без
зміни.
У своїй касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 зазначає про
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
вказує, що інкримінованих їй злочинів вона не вчиняла. Також
ОСОБА_1 посилається на те, що на попередній розгляд справи не був
допущений її захисник. Просить змінити вирок щодо неї,
перекваліфікувавши її дії на ч.1 ст. 396 та ч.2 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженої, яка підтримала свою касаційну скаргу, думку прокурора,
який просив частково задовольнити касаційне подання і касаційну
скаргу, скасувати вирок та направити справу на новий судовий
розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у
скарзі та поданні доводи, колегія суддів вважає, що вони
підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, в
мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на
яких грунтується висновок суду щодо підсудних, з зазначенням
мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Проте, апеляційним судом у повній мірі ці вимоги закону
дотримані не були.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснювала, що до ОСОБА_4
вона пішла на пропозицію ОСОБА_2, для неї було несподіванкою те,
що ОСОБА_2 позбавив потерпілу життя, зазначала, що ОСОБА_2 її
оговорює.
Проте суд у вироку взагалі не проаналізував та не навів
оцінки доводів ОСОБА_1, на які вона послалася на свій захист, а
лише зазначив, що ці п оказання спростовуються здобутими по справі
доказами.
Крім того, виключаючи з обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за
ч.4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфікуючу ознаку
"проникнення в житло", апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4,
яка була подругою ОСОБА_1 і хрещеною матір'ю її сина, добровільно
впустила до своєї оселі засуджених.
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком
апеляційного суду.
Частиною третьою статті 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачена кримінальна відповідальність за вчинення розбою,
поєднаного з проникненням у житло.
За змістом закону проникнення може здійснюватись як таємно,
так і відкрито, як із подоланням перешкод або опору людей, так і
безперешкодно.
Як видно з вироку, засуджені потрапили до помешкання ОСОБА_4
з метою заволодіння її майном. Перед цим, про що суд також
зазначив у вироку, ОСОБА_1 придбала спиртне, щоб споїти ОСОБА_4,
та домовилась із нею про зустріч в її квартирі, вигадавши для
цього привід.
Ці обставини, за умови їх підтвердження відповідними доказами
та належної оцінки цих доказів судом, могли суттєво вплинути на
правильність кваліфікації дій засуджених. Проте апеляційний суд
такої оцінки наявним у справі доказам не дав, що призвело до
поспішності у правозастосуванні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що вирок
апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає скасуванню з
направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого
необхідно повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини
справи та постановити рішення з дотриманням усіх вимог закону.
Під час нового судового розгляду справи мають бути також
перевірені інші доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду
України, -
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженої
ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2006
року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд.
судді:
Редька А.I. Кривенда О.В. Мороз М.А.