У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів за участю прокурора
Скотаря А.М., Заголдного В.В., Матюшевої О.В.,
розглянувши в судовому засіданні 23 листопада 2006 року в
м.Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на
постановлене судове рішення щодо засудженого ОСОБА_1,
в с т а н о в и л а:
Вироком Iллічівського районного суду м.Маріуполя від 22
листопада 2005 року
ОСОБА_1, судимого 26.04.2004 р. за ст.164 ч.1, 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч.2 ст.164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі, а на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання за попереднім
вироком і остаточно призначено на 2 роки 6 місяців обмеження волі.
За наведених у вироку обставин, згідно з рішенням
Iллічівського районного суду м.Маріуполя від 28 січня 2002 року,
ОСОБА_1 повинен сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання доньки
ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4, аліменти у розмірі 1/3 частини всіх
видів заробітку, починаючи з 17 січня 2002 року.
Проте ОСОБА_1, будучи особою, раніше судимою за злочин,
передбачений ст.164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, починаючи з 27 квітня
2004 року злісно ухиляється від сплати аліментів, у зв"язку з чим
заборгованість станом на 15 вересня 2005 року складала 16 місяців
18 днів, що у грошовому еквіваленті становить 3.781,35 грн, а з
урахуванням заборгованості минулих років 6.183,85 грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 лютого
2006 року зазначений вирок змінений, виключено кваліфікуючу ознаку
ОСОБА_1 як раніше судимий за злочин, передбачений ст.164 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначено йому покарання за ч.1 ст.164 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі.
В решті вирок залишений без зміни.
У касаційному поданні прокурор зазначає, що засуджений в
апеляційній скарзі лише просив пом"якшити йому покарання, проте,
апеляційний суд вийшов за межі апеляційного оскарження щодо
фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Крім того,
ОСОБА_1 вчинив новий злочин в період іспитового строку за
попереднім вироком і апеляційним судом безпідставно його дії
перекваліфіковані на ч.1 ст.164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. За змістом
подання прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у
зв"язку із неправильним застосуванням кримінального закону, а
справу направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне
подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає
задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, не погоджуючись
із вироком у зв"язку із суворістю призначеного покарання, подав на
нього апеляцію, яка розглянута апеляційним судом і частково
задоволена.
Відповідно до вимог ст.365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок суду
першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались,
не перевіряються в апеляційній інстанції.
В порушення зазначених вимог закону апеляційний суд вийшов за
межі апеляційного оскарження.
Висновок апеляційного суду про часткову зміну вироку колегія
суддів вважає передчасними, оскільки, як вбачається із матеріалів
справи, згідно з рішенням Iллічівського районного суду м.Маріуполя
від 28 січня 2002 року ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на
утримання двох дітей щомісячно до їх повноліття у розмірі 1/3
частини всіх видів заробітку, починаючи з 17 січня 2002 року.
Вироком Iллічівського районного суду м.Маріуполя від 26
квітня 2004 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст.164 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі і звільнено від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Після зазначеного вироку ОСОБА_1 висновків не зробив, не
працевлаштувався, до центру зайнятості не звертався, борг по
аліментах навіть частково не погасив, продовжив злісно ухилятися
від сплати аліментів, тобто у період іспитового строку вчинив
новий злочин, передбачений ст.164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, змінюючи вирок і виключаючи ОСОБА_1 кваліфікуючу
ознаку "раніше судимий за ст.164 КК України" ( 2341-14 ) (2341-14)
у
мотивувальній частині ухвали апеляційний суд посилається на
Постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
від
24 жовтня 2003 року без конкретизації назви та пункту даної
постанови.
Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з
порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає
скасуванню, а справа - напрвленню на новий апеляційний розгляд для
постановлення рішення, яке б відповідало вимогам закону. При
новому розгляді апеляційному суду слід також перевірити доводи,
викладені у касаційному поданні.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2006
року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд.
Судді:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Заголдний В.В.