У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
з кримінальних справ у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів за участю прокурора представника цивільного позивача
Кривенди О.В. та Мороза М.А. Кравченко Є.С. ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 23 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника -
адвоката ОСОБА_3 і представника цивільного позивача ОСОБА_2 на
вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 1 липня
2005 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
немаючого судимості,
за ч. 3 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій
на три роки, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його
звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на
три роки і покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
В задоволенні цивільного позову ВАТ "Державний ощадний банк"
до ОСОБА_1 відмовлено.
Суд визнав ОСОБА_1а винуватим у тому, що він у 2001 році,
будучи IНФОРМАЦIЯ_2 ПП "Компанія ОЛВIЗ Трейдінг", перевищив свої
службові повноваження і всупереч умов кредитних договорів та
договорів застави, укладених у березні і травні 2001 року між
зазначеним підприємством і Рівненським обласним управління ВАТ
"Державний ощадний банк", а також усупереч вимогам ст. ст. 17 і 43
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, не повернув кредити і
без відома та згоди банку реалізував заставлене майно, не
поновивши його запаси, чим заподіяв шкоду на суму 250 тис. грн.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29
листопада 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_3 просить
скасувати вирок і ухвалу, а справу - закрити за відсутністю в діях
ОСОБА_1 складу злочину. Твердить, що досудове як і судове слідство
були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями
кримінально-процесуального закону, всі докази винуватості її
підзахисного є сфальсифікованими.
Представник цивільного позивача ОСОБА_2 у своїй касаційній
скарзі просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1 в частині
цивільного позову, а справу в цій частині - направити на новий
судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Вважає, що суд
безпідставно відмовив ВАТ "Державний ощадний банк" у задоволенні
позову, оскільки майнову шкоду було заподіяно злочинними діями
ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
представника цивільного позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи
касаційної скарги, думку прокурора про направлення справи на новий
апеляційний розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до
наступного.
Відповідно до положень ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суд
апеляційної інстанції в ухвалі поряд із іншими даними має не
тільки коротко викладати зміст апеляції і результати розгляду
справи, а наводити висновки по них та докладні мотиви прийнятого
рішення.
Погодившись із висновком місцевого суду про те, що, оскільки,
IНФОРМАЦIЯ_2 ПП "Компанія ОЛВIЗ Трейдінг" ОСОБА_1 не повернув
кредити Рівненському обласному управлінню ВАТ "Державний ощадний
банк" і без відома та згоди цього банку реалізував заставне майно,
чим заподіяв шкоду на суму 250 тис. грн. і в такий спосіб учинив
діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину,
передбачений ч. 3 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, апеляційний суд
відмовив у задоволенні апеляцій прокурора, засудженого та
цивільного відповідача і вирок залишив без зміни.
Проте свої висновки щодо такого рішення апеляційна інстанція
не мотивувала. В ухвалі лише наведені загальні фрази про те, що
сам ОСОБА_1 свою винуватість визнав, та зазначено свідків, які
підтверджували, що у вересні 2001 року не було заставних
нафтопродуктів у сховищах підприємства, очолюваного ОСОБА_1.
Iз цього випливає, що викладені в апеляціях доводи захисника
і засудженого ОСОБА_1 про відсутність у діях останнього складу
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
апеляційним судом глибоко не проаналізовані, у повному обсязі не
перевірені, вони не були зіставлені з зібраними у справі доказами
та фактичними обставинами, і по суті зазначені доводи апеляцій
залишені без належного реагування.
З формальних підстав і без докладних мотивів було прийнято
рішення апеляційним судом про розв'язання цивільного позову.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню, оскільки постановлена з порушенням закону, а справа -
направленню на новий апеляційний розгляд.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила :
Касаційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_3 і цивільного
позивача задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу - направити
на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Мороз М.А. Редька А.I. Кривенда О.В.