ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України з
кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Міщенка С.М
суддів Стрекалова Є.Ф. і Школярова В.Ф.
за участю прокурора Сушко Т.М.
захисника: ОСОБА_11
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1
і ОСОБА_2., а також їх захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_11, на вирок
апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2006 року, яким
засуджено:
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Києва, раніше
не судимого,
- за ч. 2 ст. 115 п.п. 4, 7 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі строком на 14 років;
- за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі
строком на один рік, а на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
за сукупністю злочинів на 14 років позбавлення волі .
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця с.м.т. Коцюбинське
Київської області, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 115 п.п. 4, 7 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 14
років позбавлення волі .
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 солідарно на користь
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - 57 914 грн. на відшкодування матеріальної та
моральної шкоди.
ОСОБА_1 засуджено за таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2
і ОСОБА_1 - за умисне вбивство за обтяжуючих обставин.
Як визнав суд, неповнолітній ОСОБА_1 13 грудня 2005 року,
приблизно о 15 год. 30 хв., знаходячись у нетверезому стані, на
території Сирецького парку, розташованого по вул. Т. Шамрила в м.
Києві, таємно викрав у потерпілого ОСОБА_4., який також перебував
у нетверезому стані, мобільний телефон "Nokіa - 1100" вартістю 600
грн. з SIM картою оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю
50 грн., на рахунку якої на момент викрадення знаходилося 5 грн.
34 коп., а всього на суму 655 грн. 34 коп.
Крім того, ОСОБА_1, у цей же день, приблизно о 16 год. 30
хв., під час вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_2 на території
Сирецького парку, побачивши потерпілого ОСОБА_4., який у
нетверезому стані сидів на землі і у якого перед цим він таємно
викрав мобільний телефон, безпричинно, з хуліганських мотивів,
проявляючи особливу зухвалість, наніс декілька ударів потерпілому
в обличчя.
Залишивши на нетривалий час потерпілого, ОСОБА_1 і ОСОБА_2
пішли до магазину, придбали спиртні напої, які випили разом і
знову повернулися до потерпілого з метою продовження злочинних
дій.
В процесі вчинення хуліганських дій щодо ОСОБА_4, у ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 виник умисел на позбавлення життя потерпілого. Реалізуючи
цей умисел і бажаючи настання смерті потерпілого, спочатку
ОСОБА_1, а далі і ОСОБА_2, який приєднався до нього, завдали
ОСОБА_4 численні удари руками і взутими ногами по голові і по
тулубу, спричинивши йому відкриті переломи кісток і хрящів носа,
нижньої щелепи, переломи лівих 6,7 ребер і хрящової дуги, переломи
правих 6-12 ребер, забійно-рвані рани на зовнішніх статевих
органах, осаднення та синці на обличчі, розриви слизової губ,
численні садна та синці на тулубі та кінцівках, крововиливи в
м'які покрови голови.
Коли потерпілий лежав на землі, засуджені продовжуючи
злочинні дії, направлені на його умисне вбивство з хуліганських
мотивів, зірвали з нього брюки, ОСОБА_2 стягнув рейтузи і, діючи з
особливою жорстокістю, всунув у пряму кишку через анальний отвір
дерев'яну палку довжиною 26 см., діаметром 3.9 см ., розірвавши
нею м'які тканини параректальної ділянки та ввів її у черевну
порожнину. Після цього, ОСОБА_2., через раневий канал, що виник
внаслідок дії дерев'яної палки, ввів у черевну порожнину ОСОБА_4
гілку з дерева, при цьому супроводжуючи її введення обертанням і
усвідомлюючи, що завдає потерпілому особливих фізичних страждань.
Потім ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стягнули ОСОБА_4. з обриву до яру, де
ОСОБА_1 з хуліганських мотивів, з особливою жорстокістю, став
засовувати ОСОБА_4 через анальний отвір у пряму кишку пластикові
пляшки, а надалі, оголивши потерпілого в умовах пониженої
атмосферної температури, накреслили на його спині хрест і залишили
його у такому стані у яру.
Смерть потерпілого ОСОБА_4. настала від механічної асфіксії в
результаті аспірації крові, джерелом якої були
переломи кісток, хрящів носа і нижньої щелепи, з перекриттям нею
дихальних шляхів.
У касаційних скаргах та доповненнях до них:
- засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що умислу на
заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_4 не мав, а нанесені ним
потерпілому удари в обличчя та грудну клітку не могли потягнути за
собою його смерть, оскільки згідно висновків експертизи
відносяться до категорії ушкоджень середньої тяжкості. Зазначає
також, що під час досудового слідства до нього застосовувалися
незаконні методи ведення слідства.
Просить пом'якшити йому покарання, враховуючи усвідомлення
ним вини і розкаяння, а також ті обставини, що він скоїв злочин у
неповнолітньому віці, має хронічні захворювання.
Що стосується вироку у частині засудження його за ч. 1 ст.
185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, то ОСОБА_1 не оспорює доведеність
обвинувачення у цій частині та правильність кваліфікації його дій.
- захисник засудженого - адвокат ОСОБА_7, просить змінити
вирок суду і перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч.1 ст.122 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, обрати йому міру покарання не пов'язану з
позбавленням волі. Мотивує своє прохання тим, що показання ОСОБА_1
про те, що він наносив удари потерпілому не в життєво важливі
органи не спростовані наведеними у вироку доказами, як не
спростовані висновки експертизи про відсутність прямого причинного
зв'язку між нанесеними потерпілому тілесними ушкодженнями і його
смертю. Відсутні у вироку і докази, які б свідчили про намір
засуджених на вбивство потерпілого, не конкретизовано від чиїх
ударів настала смерть ОСОБА_4. Звинувачення ОСОБА_1 відносно
введення в пряму кишку потерпілому пластикових пляшок не доведено.
По справі не встановлено коло осіб, які безпосередньо перед
вбивством спілкувалися з потерпілим і не з'ясовано, чи мають вони
відношення щодо спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Вважає, що суд безпідставно стягнув з винних осіб матеріальну
шкоду у сумі 7 914 грн., оскільки вона належними доказами у справі
не доведена. Не відповідає вимогам закону і покладання судом
обов'язку по відшкодуванню шкоди на батьків ОСОБА_1, оскільки він
досяг повноліття 30.08.2006 року і повинен на загальних підставах
нести відповідальність. Просить вирок в цій частині скасувати і
направити його на новий судовий розгляд у порядку цивільного
судочинства.
- засуджений ОСОБА_2. вважає вирок незаконним із-за
невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та
неправильною у зв'язку з цим кваліфікацією його дій. Наводячи свій
аналіз доказів вважає, що органом досудового слідства і судом
досліджені не всі докази, які мали істотне значення для прийняття
правильного рішення у справі, а взято до уваги лише неправдиві і
непослідовні показання ОСОБА_1, в яких він обмовив його у
причетності до спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, від яких
настала його смерть. Зазначає також, що суд неналежно оцінив і
показання свідків, які є знайомими ОСОБА_1, а саме ОСОБА_8,
ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які на його думку є зацікавленими особами.
Стверджує, що докази по справі сфальсифіковані, а саме, під
час його затримання працівники міліції стерли з його мобільного
телефону вхідні дзвінки, які підтверджували його алібі щодо
непричетності до вбивства ОСОБА_4. Як на його думку,
сфальсифіковані і докази щодо наявності на клинку складного ножа,
вилученого у нього, крові потерпілого. Вважає, що кров на його
одязі могла перебитися від ОСОБА_1, коли він розбороняв останнього
з потерпілим. Кваліфікацію дій за ч.2 ст.115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
вважає неправильною, оскільки смерть потерпілого не
знаходиться у прямому причинному зв'язку з діями, які їм
інкримінують. Вирок суду не підписаний народними засідателями.
Просить скасувати або змінити вирок і кваліфікувати його дії за
ч.1 ст.396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
- захисник засудженого - адвокат ОСОБА_11 висловлює
аналогічні прохання та доводи, а також вказує, що вирок
постановлений з порушенням норм кримінально-процесуального закону,
а саме суд не навів у вироку переконливих доказів винності ОСОБА_2
умисному вбивстві ОСОБА_4, пославшись лише на непослідовні
показання ОСОБА_1, які мають суттєві протиріччя . Не відокремив
суд у вироку і від чиїх саме ударів настала смерть потерпілого.
Крім цього суд неналежно оцінив показання ОСОБА_2, який
послідовно стверджував про непричетність до інкримінованого йому
злочину, не дана оцінка і тим обставинам, що до потерпілого
протягом тривалого часу підходили інші особи, які також можуть
бути причетні до смерті потерпілого. Просить змінити вирок і
перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ч.1 ст.396 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_11, які підтримали доводи
своїх касаційних скарг, думку прокурора, щодо законності та
обгрунтованості вироку, перевіривши матеріали справи та
обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у
вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого
ОСОБА_4, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються
зібраними у справі й розглянутими в судовому засіданні доказами і
є обгрунтованими.
Як свідчать матеріали досудового слідства і дані протоколу
судового засідання, органом досудового слідства й апеляційним
судом у справі досліджено всі ті обставини, які мали значення для
прийняття рішення у справі, а тому посилання у касаційних скаргах
засуджених та захисників про неповноту проведеного слідства у
справі є необгрунтованими.
При цьому суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі
докази та у відповідності до вимог процесуального закону вирішив
усі заявлені клопотання підсудних та їх захисників.
Підстав вважати, що з боку органів досудового слідства чи
суду у справі була допущена однобічність і неповнота, а викладені
у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи, у колегії суддів немає.
Так, у справі достовірно встановлено і це підтвердили самі
засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2, що вони були на місці події і брали
участь у побитті потерпілого ОСОБА_4, однак при цьому кожний
заперечував свою причетність до позбавлення життя потерпілого, і
водночас, визнаючи по суті характер і спосіб заподіяння тілесних
ушкоджень ОСОБА_4 ,
намагалися перекласти відповідальність один на одного.
Зокрема, ОСОБА_1 протягом всього досудового слідства і в
судовому засіданні показував, що він був ініціатором конфлікту з
потерпілим і першим розпочав бійку, під час якої спочатку він
особисто, а потім разом з ОСОБА_2 нанесли по декілька ударів
потерпілому в голову та по тулубу, а коли він впав не землю,
ОСОБА_2 встромив йому палку в анальний отвір.
Ці показання ОСОБА_1 частково визнав і ОСОБА_2, стверджуючи,
що він двічі вдарив ногою потерпілого по тулубу, заперечуючи при
цьому використання ним палки у зазначеній спосіб при вбивстві
ОСОБА_4 і наполягаючи на тому, що ОСОБА_1 скинув потерпілого до
яру і там встромляв йому в анальний отвір пластикові пляшки.
У подальшому в ході досудового слідства, ОСОБА_1, не
заперечуючи своїх з ОСОБА_2 злочинних дій щодо ОСОБА_4, почав
стверджувати, що він особисто вчинив хуліганські дії щодо
потерпілого.
Зміну показань мотивував тим, що дану версію йому
запропонував адвокат ОСОБА_12., який більше місяця одночасно
захищав його та ОСОБА_2 .
Суд у сукупності з іншими зібраними у справі доказами повно і
всебічно перевірив показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на всіх стадіях
слідства й обгрунтовано взяв за основу показання ОСОБА_1 як
підозрюваного від 14 грудня 2005 року про обставини вчинення ними
злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_4, які повністю відповідають
показанням свідків, щодо цих обставин, а крім того, знайшли своє
підтвердження в даних зафіксованих в протоколах огляду місця події
і трупа ОСОБА_4, висновках проведених у справі судово-медичних і
судово-імунологічних експертиз, а тому твердження ОСОБА_2 його
захисника про неправдивість показань ОСОБА_1 щодо обставин
спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає
безпідставними.
Належно суд з'ясував причину зміни показань засудженим
ОСОБА_1на досудовому слідстві та правильно визнав ці його
показання необ'єктивними і не взяв до уваги, навівши у вироку
належні мотиви прийнятого рішення.
Iз показань свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9 і ОСОБА_10 видно, що 13
грудня 2005 року, приблизно о 20 год. 15 хв., біля кіоску,
розташованого на вул. Ново українській вони зустріли ОСОБА_1 і
ОСОБА_2, які вишли з Сирецького парку, руки і одяг яких були
забруднені у кров, при цьому нахвалялися, що вони у парку побили
невідомого чоловіка.
Аналогічні показання в судовому засіданні дали і свідки
ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15.
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 14 грудня
2005 року, напівоголений труп ОСОБА_4 зі слідами насильницької
смерті виявлено у яру на території Сирецького парку по вул.
Шамрила у м. Києві (т.1 а.с. 20-56 ).
За висновками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4, у
потерпілого виявлені ушкодження у вигляді проникаючого тупого
поранення живота з ушкодженням передміхурової залози, кишечнику,
сальника, які виникли від повного проникнення через анальний отвір
палки довжиною 26 см., діаметром в найширшому місці 3,9 см., та
гілки з дерева діаметром 0,8 см., на глибину 29 см., і на яку
чотири рази намотана петля тонкої кішки, а також відкриті переломи
кісток і хрящів носа, нижньої щелепи і переломи лівих 6,7 ребер і
хрящової дуги, переломи правих 6-12 ребер, забійно-рвані рани на
зовнішніх статевих органах, осаднення та синці на обличчі, розриви
слизової губ, численні садна та синці на тулубі та кінцівках,
крововиливи в м'які покрови голови, "Х"- подібне садно на спині,
які утворилися не менше ніж від двадцятиразової дії травмуючої
сили .
Смерть потерпілого настала від механічної асфіксії в
результаті аспірації
.
Згідно висновків судово-імунологічної експертиз, на вилучених
під час огляду місця події речах і одязі потерпілого, на куртці і
черевиках вилучених у ОСОБА_2 ОСОБА_1, та на клинку складного
ножа, вилученого у ОСОБА_2, виявлена кров людини, яка може
походити від ОСОБА_4, також можливі домішки крові ОСОБА_2 ОСОБА_1.
При дослідженні двох фрагментів гілки, яка була в трупі
ОСОБА_4, виявлена кров та клітинні елементи тканини особи
чоловічої генетичної статі, які могли утворитися від ОСОБА_4,
походження яких від ОСОБА_2 ОСОБА_1 не виключається з урахуванням
наявності у них зовнішньої кровотечі. .
Висновки зазначених експертиз належним чином аргументовані,
не суперечать фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими
зібраними у справі доказами.
Зокрема, вони узгоджуються з показаннями засуджених щодо
предметів, якими заподіювалися тілесні ушкодження потерпілому, та
способу їх заподіяння, а також з даними про наявність у засуджених
зовнішньої кровотечі .
Так, про наявність зовнішньої кровотечі на руці та підборідді
ОСОБА_1 підтвердили і свідки ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
ОСОБА_2 також зазначав, що під час вчинення злочину щодо
ОСОБА_4 він порізав собі палець на руці. Це підтверджується також
і висновком судово-медичної експертизи №482 від 18 січня 2006
року, згідно якої у ОСОБА_2 на тильній поверхні основної фаланги 5
пальця правої кисті виявлений косо-вертикальний рубець лінійної
форми довжиною 1,4 см., який є наслідком заживлення різаної рани і
може відповідати строку 13 грудня 2005 року (т.1 а.с. 378-379).
Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 про
неправильну оцінку судом доказів, зокрема показань свідків
ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_15 в судовому засіданні, які суд взяв до
уваги, є безпідставними.
Аналізуючи показання вказаних свідків суд не лише у вироку
навів зміст цих показань, але й докладно обгрунтував, чому в
основу вироку поклав саме ці показання свідків, які вони давали
послідовно протягом всього досудового і судового слідства,
правильно зазначивши, що ці показання відповідають фактичним
обставинам справи та узгоджуються з іншими зібраними у справі
доказами.
Правильно суд встановив хуліганський мотив в діях ОСОБА_1 і
ОСОБА_2щодо потерпілого ОСОБА_4, зазначивши, що засуджені нехтуючи
правилами поведінки та загальноприйнятими нормами моралі,
знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно розпочали
бійку з потерпілим під час якої протягом тривалого часу наносили
йому удари ногами і руками у життєво важливі органи, роздягли його
в умовах низької температури навколишнього середовища та
безпричинно знущалися над ним.
Посилання засуджених у скаргах на те, що в їх діях відсутній
умисел на вбивство ОСОБА_4 і від їх ударів не могла настати його
смерть, були предметом перевірки суду першої інстанції,
обгрунтовано визнані такими, що не відповідають фактичним
обставинам справи і спростовуються сукупністю зібраних у справі та
наведеними у вироку доказами.
Суд правильно дійшов до висновку, що умислом засуджених
ОСОБА_1 і ОСОБА_2охоплювалося заподіяння смерті ОСОБА_4з особливою
жорстокістю, пославшись на заподіяння потерпілому чисельних
тілесних ушкоджень нанесених ними в тому числі у
життєво важливі органи, поєднанні з пошкодженням внутрішніх
органів, шляхом застосування дерев'яної палки та гілки певних
розмірів з введенням їх в анальний отвір, роздягання потерпілого
при температури нижче 0 градусів, а також переміщення потерпілого
з заподіяними тілесними ушкодженнями на значну відстань від місця
побиття.
Ті обставини, що засуджені, залишаючи потерпілого з вказаними
тілесними ушкодженнями в безлюдному місці у пізній час, без
свідомості, роздягнутого в зимну пору року, також свідчать про
наявність умислу засуджених на умисне вбивство ОСОБА_4. з
особливою жорстокістю.
Поведінка ОСОБА_1 і ОСОБА_2 безпосередньо перед подією
злочину, а також після неї , теж вказує на певну
узгодженість дій засуджених щодо умисного вбивства потерпілого
ОСОБА_4
Твердження у скаргах засуджених і їх захисників про те, що
смерть потерпілого не перебуває у причинному зв'язку з нанесеними
йому засудженими тілесними ушкодженнями, не грунтуються на
матеріалах справи.
Згідно висновків судово-медичної експертизи, смерть
потерпілого настала від механічної аспірації (вдихання) крові,
джерелом якої були відкриті переломи кісток і хрящів носа, а також
нижньої щелепи, з перекриттям нею дихальних шляхів.
Попаданню крові в дихальні шляхи і легені обумовило порушення
свідомості, викликане трьома факторами: високою концентрацією
етилового алкоголю в крові; безпорадним станом в результаті тупої
травми тіла ; дією на організм низької
температури навколишнього середовища .
Однак, як вбачається з показань в судовому засіданні експерта
ОСОБА_16, хоча смерть потерпілого і настала від асфіксії, якій
сприяли не тільки заподіянні йому тілесні ушкодження, а й його
фізичний стан та низькі температурні показники навколишнього
середовища, наявні у ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження були
небезпечними для життя, а в тих умовах, в яких знаходився
потерпілий - смертельними.
Засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обгрунтовано визнані
співвиконавцями позбавлення життя потерпілого, оскільки діяли
спільно, спиралися у своїх діях один на одного і усвідомлювали, що
вони своїми спільними діями вчиняють вбивство потерпілого, а тому
посилання засуджених і їх захисників у скаргах на те, що суд не
розмежував конкретно дій кожного, є необгрунтованими.
Посилання захисника ОСОБА_7 у скарзі на те, що винність
ОСОБА_1 у скоєнні хуліганських дій щодо потерпілого не доведена, є
безпідставними і повністю спростовуються доказами, наведеними у
вироку.
Так, зокрема, згідно висновків судово-імунологічної
експертизи на пляшках, вилучених з місця події, виявлена кров,
клітини слизових оболонок, групи епітеліальних клітин особи
чоловічої генетичної статі. На закрутках пляшок виявлені клітини
слизової оболонки верхніх відділів прямої кишки та елементи калу.
Виявлена кров на обох пляшках могла виникнути при травмуванні
потерпілого ОСОБА_4.
Вчинення хуліганських дій ОСОБА_1щодо потерпілого не
заперечував в судовому засіданні і ОСОБА_2.
Доводи засудженого ОСОБА_2 скарзі про фальсифікацію органами
досудового слідства доказів у справі повно перевірялись
апеляційним судом при розгляді справи й обгрунтовано визнані
такими, що не відповідають дійсності.
Належно суд перевірив і твердження захисників засуджених про
можливу причетність інших осіб до спричинення тілесних ушкоджень
потерпілому, які не знайшли свого підтвердження, про що суд навів
у вироку відповідні мотиви.
При розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції не
виявлено обставин, які могли б свідчити про застосування до
ОСОБА_1 з боку працівників органу дізнання чи слідства
недозволених методів, що вплинуло на його показання чи змусило до
самообмови, не виявлено таких даних і при перевірці справи в
касаційному порядку.
Заяв про недозволені методи слідства від ОСОБА_1 не поступало
ні прокурору, ні суду, а тому колегія суддів вважає безпідставними
посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що на
нього чинився тиск з боку працівників міліції.
Посилання засудженого ОСОБА_2 на те, що кров потерпілого на
його ріці, одязі і черевиках могла з'явитися внаслідок його
контакту з одягом ОСОБА_1, не відповідають матеріалам справи і
повністю спростовуються наведеними у вироку доказами.
Оригінал вироку, який є у справі, підписаний всіма суддями (
т.3 а.с.136-161 ), а тому є безпідставними твердження засудженого
ОСОБА_2 про порушення судом вимог ст. 339 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
із-за нібито підписання вироку лише одним суддею.
На підставі аналізу й оцінки зібраних у справі доказів
апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність
обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4
з хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю.
Дії засуджених правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст. 115
п.п.4,7 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Висновки суду щодо доведеності засуджених та юридичної
кваліфікації їх дій належно обгрунтовані у вироку, а тому при
перевірці справи в касаційному порядку колегія суддів не вбачає
будь-яких підстав для перекваліфікації дії засуджених осіб на
більш м'які закони, про що ставиться питання у касаційних скаргах
засуджених та їх захисників.
Обгрунтованим є і вирок щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням його у
вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Так, сам ОСОБА_1 визнав свою вину у таємному викрадені
мобільного телефону потерпілого ОСОБА_4.
Обставини викрадення майна потерпілого ОСОБА_4.
підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_17., ОСОБА_18 і
ОСОБА_13, та іншими наведеними у вироку доказами.
Злочинні дії ОСОБА_1 щодо викрадення майна ОСОБА_4 правильно
кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Дотримався суд вимог закону і при вирішення питання про
призначення покарання засудженим особам.
Ураховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого ними
особливо тяжкого злочину, пов'язаного з позбавленням життя людини
за обтяжуючих обставин, та дані про особи винних, суд відповідно
до ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обрав кожному з них необхідне для
виправлення та попередження нових злочинів покарання у межах
санкції ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав вважати призначене їм покарання несправедливим із-за
його суворості, на що посилаються у скаргах засуджені та
захисники, не вбачається.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 < /span>вирішені
судом відповідно до положень цивільного та з дотриманням
кримінально-процесуального законодавства.
Наведені судом у вироку і мотиви визначення розміру
заподіяної шкоди, а тому доводи скарги захисника ОСОБА_7 про
безпідставність задоволення позову потерпілих, не грунтується на
матеріалах справи.
Покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди завданої ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, на його батьків, не суперечить вимогам ч.2 ст.1179
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки на час постановлення вироку він
був неповнолітнім.
При перевірці справи у касаційному порядку встановлено, що
ОСОБА_1 досяг повноліття і набув повної цивільної дієздатності, а
тому відповідно до вимог ст.1180 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, шкода
повинна відшкодовуватися ним самостійно на загальних підставах,
про що апеляційний суд, згідно ст.ст. 409,411 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
повинен прийняти відповідне рішення.
Таким чином при розгляді справи касаційний суд не виявив
будь-яких передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для
зміни чи скасування вироку щодо засуджених, а тому відповідно
немає підстав для задоволення касаційних скарг.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
вирок апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2006 року щодо
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги
засуджених осіб та захисників - адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_11 - без
задоволення.
Апеляційному суду в порядку ст.ст. 409,411 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
вирішити питання про відшкодування завданої засудженим
ОСОБА_1 шкоди відповідно до вимог ст. 1180 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
с у д д і :
Міщенко С.М. Стрекалов Є.Ф. Школяров В.Ф.