розглянувши в судовому засіданні 21 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 2 лютого 2006 року,

в с т а н о в и л а :

зазначеним вироком засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- за ч.4 ст.191 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, строком на 2 роки;

- за ч.5 ст.191 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, строком на 2 роки з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2005 року уточнено резолютивну частину вироку та на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, строком на 2 роки та з конфіскацією майна.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що, працюючи в ТОВ "Весна" регіональним менеджером по збуту продукції, під час відрядження в м. Рівне за усною вказівкою повіреного товариства "Весна" ОСОБА_5 про отримання грошей від приватних підприємців за попередньо поставлену їм продукцію для подальшої здачі в касу товариства, отримані у підприємців кошти, ввірені йому, в касу не здавав, а розтратив.

Так, ОСОБА_120.01.2004 року близько 10 год., отримавши в м. Рівне від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_223.252 грн. 51коп. як оплату за попередньо поставлену ТОВ "Весна" продукцію, зазначені кошти в касу ТОВ "Весна" не вніс, а вчинив їх розтрату у великому розмірі.

22.01.2004 року близько 16 год. ОСОБА_1повторно отримав в м. Рівне від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 41.610грн.20коп. як оплату за попередньо поставлену ТОВ "Весна" продукцію, однак ці кошти в касу товариства також не вніс, а вчинив їх розтрату в особливо великому розмірі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 лютого 2006 року вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1просить перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України (2341-14) на ч.2 ст.192 КК України (2341-14) та пом'якшити призначене покарання, стверджуючи, що судом не врахована та обставина, що він не був матеріально відповідальною особою, не привласнював гроші, зловживаючи своїм службовим становищем, а показання, в яких він визнав вину, давав під тиском керівників ТОВ "Весна". Зазначає, що справа щодо нього розглянута необ'єктивно з порушенням його права на захист. Також вважає, що при визначенні покарання за вчинені злочини судом недостатньо були враховані пом'якшуючі покарання обставини і те, що він не займав посад, пов'язаних з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, при обставинах, зазначених у вироку, грунтуються на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.

Зокрема, винуватість ОСОБА_1 підтверджується його показаннями, даними на досудовому слідстві, в тому числі й при відтворенні обстановки і обставин події, в яких він детально розповів про обставини отримання ним грошей та витрати їх в гральних закладах; показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2 про передачу ними ОСОБА_1грошей в сумах 41610 грн.20коп. і 23252 грн. 51коп. для здачі в касу товариства; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які незмінно стверджували, що ОСОБА_1 отримавши за усною вказівкою в м. Рівне від підприємців грошові кошти за раніше поставлену їм продукцію для передачі їх товариству, в касу ТОВ "Весна" ці гроші не здав, в подальшому визнавши, що програв їх у гральних автоматах.

Наведеними вище і зазначеними у вироку доказами спростовуються доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про недоведеність його винуватості в розтраті ввіреного йому чужого майна, вчиненого у великих розмірах, а потім повторно - і в особливо великих розмірах.

При цьому є безпідставними твердження ОСОБА_1 про його засудження за привласнення грошей шляхом зловживання службовим становищем, оскільки таке обвинувачення йому не пред'являлось і суд за це його не засуджував.

Суди як першої, так і апеляційної інстанцій ретельно перевірили доводи засудженого на свій захист, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі та доповненнях до неї. Викладені у судових рішеннях мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими і погоджується з ними.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України (2341-14) , і підстав для їх перекваліфікації на ч.2 ст.192 КК України (2341-14) , як про це йдеться у касаційній сказі, немає.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, а також порушень права ОСОБА_1 на захист по справі не встановлено.

При призначенні засудженому покарання за ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) судом було ураховано тяжкість вчинених злочинів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, те, що ОСОБА_1 злочини вчинив уперше, на досудовому слідстві вину визнав і сприяв розкриттю злочину, мав на утриманні неповнолітню дитину, батьків похилого віку, позитивно характеризувався, що було визначено як пом'якшуючі покарання обставини.

Проте, при призначенні додаткових покарань за вчиненні злочини судом не було враховано, що наявні вищезазначені обставини, в тому числі і пом'якшуючі покарання, давали підстави для застосування ч.2 ст.69 КК України (2341-14) і не призначення ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191 КК України (2341-14) додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, суд не врахував, що за вимогами ст. 55 КК України (2341-14) таке додаткове покарання, як позбавлення права обіймати певні посади, може застосовуватись тільки щодо осіб, які вчинили злочин за цією певною посадою. Однак ОСОБА_1 як убачається з його показань і показань керівників ТОВ "Весна", при вчиненні злочинів не займав посаду, пов'язану з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, а був менеджером по збуту продукції, в обов'язки якого входило пошук покупців, узгодження з ними умов договорів купівлі-продажу продукції, строків її поставки. За таких обставин суд не вправі був призначати засудженому за ч.4 ст. 191 і ч. 5 ст.191 КК України (2341-14) додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене, вирок суду підлягає зміні в частині призначеного засудженому додаткового покарання.

Окрім того, колегія суддів, перевіривши в порядку ст.395 КК України (2341-14) постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2005 року, якою уточнено резолютивну частину вироку щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання за ст. 70 КК України (2341-14) , вважає, що вона підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з вимогами закону не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст.411 КПК України (1001-05) , питання, які зачіпають суть вироку, погіршують становище засудженого, стосуються прогалин і недоліків вироку в частині призначення покарання.

Проте, Комінтернівський районний суду м. Харкова всупереч вищевказаним вимогам своєю постановою від 13.09.2005р. в порядку ст.409, 411 КПК України (1001-05) уточнив резолютивну частину вироку щодо ОСОБА_1 від 13 вересня 2005 року та на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191 і ч.5 ст. 191 КК України (2341-14) , призначив засудженому додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, та конфіскацію майна, хоча у вироку суду ці додаткові покарання ОСОБА_1за ст. 70 КК України (2341-14) не призначались.

З урахуванням викладеного, зазначена постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 2 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити призначення засудженому за ч.4 ст.191 і за ч. 5 ст. 191 КК України (2341-14) додаткового покарання у виді позбавл ення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, строком на 2 роки, та із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) виключити призначення за ч. 5 ст. 191 КК України (2341-14) додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.

У порядку ст.395 КПК України (1001-05) скасувати постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2005 року про уточнення вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому на підставі ст.70 КК України (2341-14) додаткових покарань.