У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Стрекалова Є.Ф., Школярова Є.Ф.
за участю прокурора потерпілої захисника та засудженої
Саленка I.В. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та касаційними
скаргами потерпілої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м.
Кривого Рогу від 4 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 13 липня 2005 року.
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 4
квітня 2005 року
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі статей 75 і 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки з покладенням на неї відповідних обов'язків.
На підставі п. "г" ст. 1 Закону України від 12 серпня 2003
року "Про амністію" ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання.
З ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 стягнуто 1651 грн.
30 коп. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13
липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винною в тому, що 30 червня
2003 року, приблизно о 23-й год. 30 хв., знаходячись біля будинку
АДРЕСА_1, на грунті неприязних стосунків, які раптово виникли,
перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, викликаного
протиправними діями з боку ОСОБА_4, що виразилися застосовуванні
ним насильства як щодо її доньки ОСОБА_5, так і до неї та її
чоловіка ОСОБА_6, перевищуючи межі необхідної оборони, нанесла
ОСОБА_4 один удар кухонним ножем, з яким вибігла із квартири, в
область живота, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження,
небезпечне для життя в момент заподіяння.
Смерть ОСОБА_4 настала в лікарні об 11 год. 1 липня 2003 року
від проникаючого колото різаного поранення живота та пошкодження
внутрішніх органів, що супроводжувалися гострою крововтратою, яка
й стала її безпосередньою причиною.
У касаційному поданні прокурора порушено питання про
скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 та направлення справи на
новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог
кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням
кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання
тяжкості злочину і особи засудженої. При цьому прокурор
посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув усі
обставини справи у їх сукупності, не проаналізував і не оцінив
наявні докази, в основу вироку поклав суперечливі показання
засудженої та свідків, які їх змінили у судовому засіданні, не
конкретно та суперечливо сформулювавши обвинувачення засудженої.
Також прокурор зазначає, що апеляційний суд належним чином не
спростовував доводи апеляції прокурора та потерпілої, формально
розглянув справу, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд, посилаючись на те, що в її діях вбачається склад злочину,
передбачений ст. 115 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, але суд першої
інстанції прийшов до іншого висновку, який суперечить дослідженим
у справі доказам. Крім того потерпіла зазначає, що засудженій
призначене надто м'яке покарання та безпідставно зменшено розмір
стягнутої на її користь моральної шкоди. Потерпіла також вважає,
що апеляційним судом порушені вимоги ст. 377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки в ухвалі не спростовані її доводи щодо
незаконності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково
підтримав касаційне подання та касаційні скарги, пояснення
потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала свої касаційні скарги,
пояснення захисника ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_3, які
заперечували проти касаційного подання і касаційних скарг,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційне
подання прокурора та касаційні скарги потерпілої підлягають
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді справи судом
першої інстанції потерпіла ОСОБА_1, незважаючи на зміну
обвинувачення прокурором, підтримувала обвинувачення щодо ОСОБА_3
за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Не погодившись із цим обвинуваченням, суд визнав ОСОБА_3
винною та засудив за вчинення злочину, передбаченого ст. 118 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Проте з висновками суду першої інстанції потерпіла не
погодилася, подала апеляцію, в якій просила вирок суду скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд, пославшись на
однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, що призвела до
неправильної перекваліфікації дій засудженої ОСОБА_3 з ч. 1 ст.
115 на ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
При цьому в апеляції потерпіла ОСОБА_1 навела детальні мотиви
зазначених порушень як щодо неправильного встановлення фактичних
обставин, так щодо однобічності та неповноти судового слідства.
Незважаючи на те, що апеляція потерпілої була належно
мотивована, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, не навів переконливих мотивів, через які доводи
апеляції потерпілої визнано необгрунтованими.
Більш того, апеляційний суд не звернув уваги на
суперечливість висновків суду як щодо фактичних обставин справи,
зокрема тих, що стосуються можливості засудженої нанести ОСОБА_4
удар ножем після падіння на землю, тобто з положення лежачи, так і
щодо суперечливого викладення у вироку об"єктивної та суб"єктивної
сторони вчиненого ОСОБА_3 злочину, а також доводів потерпілої про
зміну засудженою, свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_5 показань у судовому
засіданні, на відміну від тих, що вони давали під час досудового
слідства.
Крім того апеляційний суд на спростування доводів апеляції
потерпілої послався в ухвалі на показання свідків ОСОБА_8 та
ОСОБА_9, які не були очевидцями події злочину, у зв"язку з чим їх
показаннями не можуть спростовуватися доводи апеляції потерпілої.
Не проводилося у справі й огляду місця події, а тому посилання в
ухвалі на такий процесуальний документ також свідчить про
поверховий розгляд апеляції потерпілої ОСОБА_1
Тому у зв"язку з істотним порушенням вимог
кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду
підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Детальні доводи щодо зазначених порушень з боку суду першої
інстанції, які безпідставно залишені без уваги апеляційним судом,
наведені як у касаційних скаргах потерпілої, так і у касаційному
поданні прокурора, який брав участь в розгляді справи апеляційним
судом. Ці доводи підлягають ретельній перевірці апеляційною
інстанцією при новому апеляційному розгляді справи щодо ОСОБА_3
поряд з апеляціями прокурора та потерпілої.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи апеляційним судом та касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1
задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13
липня 2005 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу щодо неї
направити на новий апеляційний розгляд.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Стрекалов Є.Ф. Школяров В.Ф.