У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Федченка О.С.,
за участі прокурора
Морозової С.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 21 листопада
2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора міста Києва Дьоміна Ю.М. на судові рішення щодо
ОСОБА_1, -
встановила:
вироком Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня
2005 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця та мешканця
міста Києва, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі;
- ст. 296 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
- ст. 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі;
- ст. 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки обмеження
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 визначено
остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Цим же вироком засуджений ОСОБА_2, судові рішення щодо якого
не оскаржено.
Судом постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10
000 гривень на відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди,
на користь ОСОБА_4 255 гривень матеріальної шкоди, солідарно з
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 180 гривень матеріальної
шкоди та 5000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 5 квітня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він разом
з іншим засудженим у справі ОСОБА_2 та особою, справа щодо якої
виділена в окреме провадження, 24 квітня 2003 року близько 23-ої
години 30 хвилин на розі АДРЕСА_1 із застосуванням насильства, що
не було небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволоділи
майном ОСОБА_5 на суму 542 гривні 20 копійок.
1 листопада 2003 року близько 21-ої години ОСОБА_1 неподалік
будинку АДРЕСА_2 вчинив щодо малолітньої ОСОБА_3 хуліганські дії,
які супроводжувалися особливою зухвалістю та винятковим цинізмом,
внаслідок чого спричинив їй легкі тілесні ушкодження з розладом
здоров'я. Також він учинив хуліганство щодо ОСОБА_6, який
намагався припинити його дії щодо ОСОБА_3
30 грудня 2004 року близько 24-ої години ОСОБА_1 вчинив
хуліганські дії в під'їзді будинку АДРЕСА_3 щодо ОСОБА_4, якому
також спричинив легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом
здоров'я.
30 травня 2005 року близько 3-ої години ОСОБА_1 за
попередньою змовою групою осіб разом з іншим засудженим у справі
ОСОБА_2 та особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме
провадження, неподалік будинку АДРЕСА_4 вчинили хуліганські дії
щодо ОСОБА_7, унаслідок чого спричинили йому легкі тілесні
ушкодження. Потім вони, продовжуючи свою злочинну діяльність, із
застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та
здоров'я, відкрито заволоділи майном цього ж потерпілого на суму
320 гривень.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про зміну
вироку суду в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального
закону. Свою вимогу прокурор обгрунтовує тим, що суд неправильно
засудив ОСОБА_1 двічі за ст. 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
призначив покарання у вигляді 2 та 3 років обмеження волі.
Пропонує виключити із вироку засудження ОСОБА_1 за ст. 296 ч. 1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з призначенням покарання у виді 2 років
обмеження волі.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Морозову С.Ю., яка підтримала касаційне подання, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за
таких обставин.
Відповідно до чинного законодавства передбачені ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
правила призначення покарання за сукупністю
злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації
вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами
однієї статті кримінального закону, якими передбачено
відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні
санкції. За епізодами злочинної діяльності або за окремими
пунктами статті КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, які не мають самостійної
санкції, покарання не призначається.
Цих вимог закону суд не дотримався і двічі кваліфікував дії
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та двічі призначив
йому покарання за цим законом.
Тому, як правильно зазначено у поданні, у вирок мають бути
внесені відповідні зміни - виключення як зайвого рішення про
засудження ОСОБА_1 за ст. 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
призначенням покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
У той же час колегія суддів вважає, що засудженому має бути
визначено остаточне покарання таке, як визначив суд першої
інстанції.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання заступника прокурора міста Києва
задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня
2005 року змінити - виключити з нього рішення про засудження
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
обмеження волі строком на два роки.
Вважати ОСОБА_1 на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч.2,
296 ч. 2, 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, до покарання у виді
позбавлення волі строком на п'ять років.
У решті цей же вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
С у д д і:
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Федченко О.С.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.