У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
Головуючого - судді
Синявського О.Г.,
суддів
Косарєва В.I. і Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Сушко Т.М.
адвоката
ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2,
засудженої ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора,
касаційною скаргою засудженої ОСОБА_3 та адвокатаОСОБА_1 на вирок
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду м. Києва від 6 липня 2006 року яким
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянку України,
уродженку с. IНФОРМАЦIЯ_2 Варвинського району
Чернігівської області, мешканку м. Києва,
раніше не судиму, засуджено
за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 (п'ять)
років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна, яке є її
власністю.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто із засудженої ОСОБА_3 на його користь в рахунок
відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 визнана винною і засуджена за
те, що вона на грунті з'ясування особистих стосунків та неприязні,
що виникла до колишнього співмешканця ОСОБА_2 внаслідок образи за
його поведінку, скоїла закінчений замах на злочин у вигляді
підбурювання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до вчинення умисного вбивства
ОСОБА_2 з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою
групою осіб, яке не відбулось з причин, що не залежали від її
волі.
Так, вона, з метою реалізації цього умислу наприкінці вересня
2003 року звернулась до ОСОБА_4 і ОСОБА_5, яким запропонувала за
винагороду в сумі 2500 доларів США позбавити життя ОСОБА_2, і
отримала на це їх згоду.
В наступному ці особи, не бажаючи виконувати будь-які дії,
спрямовані на позбавлення життя потерпілого, 9 грудня 2003 року,
діючи з метою попередження вчинення цього вбивства, звернулись в
правоохоронні органи, де повідомили про наведені злочинні наміри
ОСОБА_3
10 грудня 2003 року, біля 12 год. 20 хв. по АДРЕСА_1,
ОСОБА_4, діючи у відповідності з розробленими працівниками міліції
оперативними заходами, передав ОСОБА_3 особисті речі потерпілого
ОСОБА_2 на підтвердження начебто вчиненого ним і ОСОБА_5 умисного
вбивства, за що ОСОБА_3, впевнившись у такий спосіб у виконанні її
замовлення, передала йому обумовлену винагороду - 1500 доларів США
та 5300 грн. і при цьому була затримана.
На цей вирок подане касаційне подання прокурора Орленка А.О.,
який брав участь у розгляді справи в апеляційному суді, а також
касаційні скарги засудженої ОСОБА_3 і адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_1
в її інтересах.
В поданні прокурора порушується питання про скасування
вироку, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання
тяжкості злочину та особі засудженої ОСОБА_3, з наступним
направленням справи на новий судовий розгляд.
При цьому покликається на те, що судом безпідставно враховано
в якості пом'якшуючої покарання обставини наявність у неї
хронічного захворювання у вигляді пієлонефриту. З іншого боку,
поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_3, як приватний
підприємець, залучала до роботи робітників, з якими не укладала
трудових договорів. Це засвідчує одну з негативних ознак, що
характеризує її особу.
У касаційних скаргах засудженої ОСОБА_3 та її захисників
ОСОБА_6 іОСОБА_1, які є аналогічними за змістом, зазначено, що суд
без достатніх підстав визнав її винною у вчиненні інкримінованого
злочину.
В обгрунтування своїх доводів посилаються на те, що органами
дізнання та досудового слідства грубо порушені вимоги Закону
України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (2135-12)
та
норми КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в частині оперативного та
процесуального порядку збирання доказів у справі. Оскільки цим
порушенням суд не дав юридичної оцінки, то в основу вироку були
покладені докази вини ОСОБА_3, які є недостовірними, недостатніми
і недопустимими. Просять вирок скасувати. а справу щодо ОСОБА_3
закрити на підставі ст. 213 ч.2 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за
недоведеністю її участі у вчиненні цього злочину.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора, про залишення вироку без зміни, пояснення засудженої та
її захисника, які підтримали свої скарги і заперечили подання,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи, наведені у
касаційному поданні та касаційних скаргах, колегія суддів вважає,
що подання і скарги не підлягають до задоволення з наступних
підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно
встановив фактичні обставини вчиненого засудженою злочину.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні
зазначених у вироку злочинних дій грунтуються на доказах детально
викладених у вироку.
Доводи засудженої та її захисників про недоведеність участі
ОСОБА_3 у скоєному злочині є безпідставними.
Так, сама засуджена повністю визнала факт неприязних
стосунків між нею та потерпілим ОСОБА_2, що сталися внаслідок
припинення між ними фактичних шлюбних відносин і суперечок
майнового характеру. До їх розв'язання вона залучила ОСОБА_4 та
ОСОБА_5, а 10 грудня 2003 року, коли ОСОБА_4 повідомив про те, що
справу зроблено і в підтвердження цього факту передав їй особисті
речі потерпілого, вона передала йому гроші у загальній сумі 2500
доларів США.
Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив показання засудженої в частині
причин виникнення між ними неприязних стосунків та пояснив, що від
працівників міліції дізнався про замовлення його вбивства
засудженою. 9 грудня 2003 року він на їх вимогу передав їм свої
речі, ланцюжок з хрестиком, зв'язку ключів і посвідчення водія.
Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_3 у розмові з ним
висловлювала бажання про те, щоб її колишній співмешканець ОСОБА_2
"пропав". Це було сприйняте ним як замовлення на вбивство
останнього, про що він поділився з ОСОБА_5 В наступному, не
бажаючи виконувати це замовлення, вони повідомили про нього в
міліцію. 10 грудня 2003 року, діючи за розробленим працівниками
міліції планом, він передав ОСОБА_3 речі потерпілого як доказ
начебто вчиненого вбивства ОСОБА_2, за що засуджена передала йому
обумовлену напередодні винагороду - 1500 доларів США та 5300 грн.
Показання свідка ОСОБА_5 являються аналогічними, вони
доповнюють та узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_7 показав, що у його присутності як понятого
працівники міліції виявили та вилучили у ОСОБА_4 гроші в сумі біля
5000 грн., а з речового ящика автомобіля ОСОБА_3, яка була при
цьому присутня, - посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2, ланцюжок з
хрестиком і зв'язку ключів.
Вищенаведені обставини, об'єктивно підтверджені фактами
вилучення в автомобілі ОСОБА_3 особистих речей потерпілого ОСОБА_2
та грошей у ОСОБА_4, отриманих від ОСОБА_3 за начебто виконане
вбивство потерпілого ОСОБА_2 (т.1 а.с.37-38).
Усім цим доказам в сукупності з іншими доказами у справі суд
дав належну оцінку і дійшов до обгрунтованого висновку про
винуватість ОСОБА_3 у замаху на вчинення умисного вбивства, із
користі, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.
Ці її злочинні дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4
ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суд обгрунтовано визнав, що ОСОБА_3 виконала всі дії, які
вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не
було доведено до кінця з причин, які не залежали від її волі.
Доводи засудженої і її захисників про те, що вирок
постановлений на доказах, здобутих незаконним шляхом, не
відповідають матеріалам справи.
Як вбачається із вироку і протоколу судового засідання, суд
дослідив усі наявні у справі докази, які відповідно до ст. 65 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
підлягали дослідженню та оцінці.
Порушень кримінально-процесуального закону та прав засудженої
в матеріалах справи не виявлено.
Покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням степеня тяжкості вчиненого нею
злочину, даних про її особу та обставин, які пом'якшують
покарання. Відсутність тяжких наслідків та дані про особу
засудженої істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, а
тому суд обгрунтовано призначив їй більш м'яке покарання, ніж
передбачене законом, навівши відповідні мотиви.
Доводи подання прокурора про м'якість призначеного покарання
не грунтуються на матеріалах справи, оскільки судом не встановлено
обставин, які його обтяжують. Будь-яких перепон для визнання факту
захворювання засудженої на пієлонефрит в якості пом'якшуючої
покарання обставини у суду не було. Тяжких наслідків від злочину
не настало.
З урахуванням цього, підстав визнати це покарання м'яким
немає.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів,
у х в а л и л а :
Касаційне подання прокурора, касаційні скарги засудженої
ОСОБА_3 та її захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2006
року щодо ОСОБА_3 - без зміни.
Судді :
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Пекний С.Д.