У х в а л а
 
     IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     Колегія  суддів  Судової  палати   у   кримінальних   справах
Верховного Суду України
     у складі:
 
     головуючого
     Міщенка С.М., 
     суддів
     Школярова В.Ф. та Стрекалова Є.Ф., 
     за участю прокурора
     Ковтун Н.Я.
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21  листопада  2006
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора Донецької області на вирок Микитівського районного  суду
м. Горлівки  Донецької області від 12 жовтня 2005 року, яким
     ОСОБА_1, не судимого,
     засуджено за ст. 367 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням             адміністративно-господарських             і
організаційно-розпорядчих функцій строком на 1  рік.  На  підставі
ст. 75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          його  звільнено  від  відбування
основного покарання з випробуванням із іспитовим строком на 2 роки
та з покладенням на нього  зобов'язань,  передбачених  ст.  76  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     В апеляційному порядку вирок не переглядався.
     ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він,  являючись  посадовою
особою  -  IНФОРМАЦIЯ_1,  недбало  віднісся  до  своїх   службових
обов'язків, у період з грудня 2001  року  по  серпень   2002  року
заключив кредитні договори з ПВП "Раті", ЧПП "Сарсан",  приватними
підприємцями ОСОБА_2.,ОСОБА_3. і ОСОБА_4. на загальну суму 700 000
грн.,  при цьому не перевірив  наявність  та  вартість  заставного
майна і  не  здійснював  контролю  за  виконанням  умов  кредитних
договорів, внаслідок  чого  АКБ  "Національний  кредит"  заподіяно
тяжкі наслідки - матеріальну шкоду на загальну суму 826  050  грн.
71 коп.
 
     У  касаційному   поданні   прокурор   ставить   питання   про
скасування  вироку суду з направленням  справи  на  новий  судовий
розгляд у  зв'язку  м'якістю   призначеного  засудженому   ОСОБА_1
покарання .
     Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи
касаційного подання і  просив  скасувати  постановлений  у  справі
вирок за м'якістю призначеного засудженому покарання,  перевіривши
матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційного   подання,
колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.
     Доводи прокурора про скасування постановленого щодо  ОСОБА_1.
судового рішення з тих підстав, що засудженому призначено  занадто
м'яке покарання, є безпідставними.
     Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  при
призначенні покарання суд  повинен  ураховувати  ступінь  тяжкості
вчиненого злочину, особу винного та обставини, що  пом'якшують  та
обтяжують  покарання.  Особі,  яка  вчинила   злочин,   має   бути
призначено покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення  та
попередження нових злочинів.
     Як видно із вироку суд, визнавши ОСОБА_1.  винним у  вчиненні
службової недбалості, що спричинила  тяжкі  наслідки,  призначаючи
йому покарання у виді 2-х років  позбавлення  волі,  врахував,  що
той  раніше не судимий і позитивно характеризувався, вчинив злочин
середньої тяжкості.
     Тому  покарання у вигляді 2 років позбавлення волі  не  можна
вважати таким, що не відповідає  тяжкості ним вчиненого  внаслідок
м'якості.
     З  урахуванням цих  обставин та того, що ОСОБА_1   призначено
покарання не більше 5-ти років позбавлення волі,  статтю    75  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до нього застосовано обгрунтовано.
     Крім того, суд врахував  думку  прокурора,  який  у  судовому
засіданні в дебатах  просив  на  підставі  ст.   75  КК  України(т
( 2341-14 ) (2341-14)
        . 3  а.с.  448)  звільнити   ОСОБА_1.   від  відбування
покарання  з випробуванням і в апеляції вирок не оскаржив, а також
те, що кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2.,  ОСОБА_3.  та 
ОСОБА_4. за ст. 222 ч. 2 КК України(які ( 2341-14 ) (2341-14)
          безпосередньо
вчинили шахрайство з фінансовими ресурсами - не   повернули  банку
сум кредитів, відсотків по них та пеню) закрито і  вони  звільнені
на  підставі  ст.  6  Закону  України  від  31.05.2005  року  "Про
амністію"(постанова суду від 12.10.2005 р.).  
     За таких обставин  підстав  вважати,  що  призначене  ОСОБА_1
покарання не відповідає тяжкості  злочину  та  особі  засудженого,
немає.
     З  урахуванням  наведеного,  керуючись  ст.ст.  394-396   КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
     ухвалила:
     У  задоволенні  касаційного  подання   заступника   прокурора
Донецької  області  про  скасування  постановленого  щодо  ОСОБА_1
вироку Микитівського районного суду м. Горлівки  Донецької області
від 12 жовтня 2005 року  відмовити.
     Судді:
     Міщенко С.М.  Школяров  В.Ф.  Стрекалов Є.Ф.