У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Школярова В.Ф. і Стрекалова Є.Ф.,
за участю прокурора
Сухарєва О.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
та касаційним поданням заступника прокурора Львівської області на
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2005 року щодо
ОСОБА_1.
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 24
травня 2004 року
ОСОБА_1,
раніше судимого:
-24.01.1995 р. за ст.ст. 81 ч. 3, 140 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 міс. позбавлення волі,
-30.06.1999 р. за ст. 229-1 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки 6 міс. позбавлення волі, звільненого 23.11.2001 р.
умовно-достроково на 1 рік 9 міс.,
засуджено:
за ст. 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі,
за ст. 185 ч. 5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі,
за ст. 187 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією майна,
за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі,
а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією всього належного
йому майна. На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до цього
покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім
вироком від 30.06.1999 р. 6 міс. позбавлення волі і остаточно йому
визначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного
йому майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого
не оскаржено і на них не внесено касаційне подання прокурора.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2005 року цей
вирок в частині засудження ОСОБА_1. за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 5
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та вирішення цивільних позовів на користь
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скасовано і справу у цій
частині направлено для проведення додаткового розслідування.
Постановлено вважати ОСОБА_1. засудженим за ст. 187 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі, за ст. 304 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі, а за сукупністю
злочинів на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років 6
міс. позбавлення волі.
ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 7 вересня 2003 року за
попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, якого втягнув у
злочинну діяльність, у м. Львові вчинив розбійний напад на
неповнолітнього ОСОБА_6, заволодівши його 20 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, наводячи доводи, що
він не вимагав грошей у потерпілого ОСОБА_6, а просив їх і при
цьому насильства до потерпілого не застосовував, що не знав про
те, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, та зазначаючи, що висновки суду не
відповідають фактичним обставинам справи, що у справі допущено
однобічність та неповноту судового слідства просить змінити
постановлені щодо нього судові рішення, перекваліфікувати його дії
зі ст. 187 ч. 2 на ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
виправдати його за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий
апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону в частині не призначення ОСОБА_1 за ст. 187
ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
додаткового покарання у виді
конфіскації майна.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи
касаційного подання і просив ухвалу апеляційного суду скасувати із
зазначених у поданні підстав, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що подання підлягає повному, а касаційна
скарга - частковому задоволенню.
Як убачається із ухвали апеляційного суду, суд визначив
ОСОБА_1 за ст. 187 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
7 років позбавлення
волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч. 2 , 304 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, 7 років 6 міс. позбавлення волі .
Разом із тим санкцією частини 2 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
передбачено обов'язкову конфіскацію майна.
Проте звільнення ОСОБА_1. від зазначеного додаткового
покарання суд у вироку не мотивував.
Тому рішення суду щодо не застосування додаткової міри
покарання у виді конфіскації майна не відповідає вимогам чинного
законодавства.
Зазначеним суд допустив неправильне застосування
кримінального закону.
За таких обставин касаційне подання прокурора підлягає
задоволенню, а постановлене у справі щодо ОСОБА_1. судове рішення
у зв'язку з порушенням вимог ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
-
скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді має бути враховано наведене
у даній ухвалі та перевірені доводи, викладені у касаційному
поданні прокурора та в касаційній скарзі засудженого, і в
залежності від установленого, повинно бути прийнято рішення, яке б
відповідало вимогам закону і було б обгрунтованим.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
Касаційне подання заступника прокурора Львівської області
задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити
частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2005 року щодо
ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд
у той же суд у іншому складі суддів.
Судді:
Міщенко С.М. Школяров В.Ф. Стрекалов Є.Ф.