У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Пекного С.Д., Косарева В.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2006
року року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого
ОСОБА_1 на вирок Нікопольського районного суду Дніпропетровської
області від 19 серпня 2004 року.
Вказаним вироком
ОСОБА_1
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше судимого 17.01.2003 року за ч.2 ст.185,
ч.3 ст. 357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі, звільненого 18.09.03р.
актом про амністію,
засуджено :
- за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі,
- за ч.1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років 3-х місяців
позбавлення волі.
Цивільні позови у справі вирішено.
В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він
у період часу з листопада -грудня 2003 року по травень 2004
року, у місті Нікополі, вчинив ряд крадіжок майна, у тому числі
повторно, з автомобілів громадян.
Крім того, у лютому 2004 року, в денний час, ОСОБА_1 в
районі вул. Дніпровської у м. Нікополя, придбав незаконно
вибухову речовину "тротилову шашку", яку при собі переніс до місця
свого проживання на АДРЕСА_1 у м.. Нікополі, де зберігав до
моменту вилучення працівниками міліції.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про
скасування судового рішення в частині засудження його за ч.1 ст.
263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, стверджуючи, що вказаного злочину не
вчиняв, а також посилається на порушення
кримінально-процесуального законодавства.
Обгрунтованість засудження за ч.2 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та правильність кваліфікації його дій засудженим не
оспорюється.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає
задоволенню.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно
встановив фактичні обставини справи і дав вірну кваліфікацію дій
засудженого ОСОБА_1
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в
порядку ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за згодою учасників
судового розгляду не досліджувалися в повному обсязі докази щодо
фактичних обставин справи. При цьому учасникам судового процесу, у
тому числі і засудженому, було роз'яснено, що в такому разі вони
будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи.
Оскільки обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину не
заперечувались в ході судового розгляду в суді першої інстанції і
вони відповідають матеріалам справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Підстави для пом 'якшення засудженому покарання відсутні,
оскільки воно відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним
про його особу, враховано також обставини, пом'якшуючі
покарання. Вважати призначене покарання надто суворим немає
підстав.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
ровича відмовити.
Судді:
О.Г.Синявський С.Д.Пекний В.I. Косарев