У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
 
     Верещак В.М.,
 
     суддів
 
     Гошовської Т.В., Мороза М.А.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1.  на
вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17  листопада
2006 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим від  16  січня  2007
року.
 
     Цим вироком
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
 
     уродженця м. Керч АР Крим, громадянина України,
 
     раніше судимого: 1) 10 травня 1995 року за ч. 1 ст. 229-6  КК
України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
         року на 1 рік 2 місяці позбавлення  волі;
2) 10 лютого 2000 року за ч. 2  ст.  229-6,  ч.  2  ст.  229-4  КК
України  1960  ( 2001-05 ) (2001-05)
          року  на  7  років  позбавлення  волі,
звільненого 16 листопада 2005 року умовно-достроково на  2  місяці
14 днів; 3) 23 травня 2006 року за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст.  135  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 10 років позбавлення  волі  з  конфіскацією
всього належного йому майна,
 
     засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
шляхом  поглинення  менш   суворого   покарання   більш   суворим,
призначеним вироком Керченського міського  суду  АР  Крим  від  23
травня 2006 року остаточно визначено 10 років позбавлення  волі  з
конфіскацією всього належного йому майна.
 
     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду АР Крим від 16 січня 2007 року зазначений  вирок
залишено без зміни.
 
     ОСОБА_1. засуджено за те,  що  він  10  листопада  1997  року
приблизно о 17 годині у невстановленої  слідством  особи  з  метою
власного  вживання,  незаконно  придбав  за   18   грн.   0,18   г
наркотичного засобу - опію ацетильованого, який зберігав при  собі
і який того ж дня приблизно о 17 годині 30 хвилин було виявлено  і
вилучено у нього працівниками міліції.
 
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. вказує на  неповноту,
однобічність   та   необ'єктивність    судового    слідства,    на
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вважає
також, що його винність у вчинені злочину не доведена,  стверджує,
що дану справу щодо нього сфальшовано, а тому просить постановлені
щодо нього судові  рішення  скасувати,  а  справу  в  цій  частині
закрити за відсутністю  в  діянні  складу  злочину  або  направити
справу на новий судовий розгляд.
 
     Заслухавши доповідь судді, перевіривши  матеріали  справи  та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що  у
задоволенні скарги слід відмовити.
 
     Висновок  про  доведеність  винності  ОСОБА_1.   у   вчиненні
зазначених злочинних дій суд обгрунтував дослідженими  у  судовому
засіданні доказами, у  тому  числі  показаннями  свідків  ОСОБА_2,
ОСОБА_3, даними протоколів вилучення медичного шприца у ОСОБА_1. і
приєднання його до матеріалів справи  в  якості  речового  доказу,
висновком    судово-хімічної    експертизи,     та     показаннями
самогоОСОБА_1.
 
     ОСОБА_1. у судовому засіданні вину не визнавав,  стверджуючи,
що вилучений у нього 10  листопада  1997  року  наркотичний  засіб
належав його співмешканці - ОСОБА_4, яка попросила його взяти вину
на себе, і він погодився.
 
     Однак ці показання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_2
і ОСОБА_3, які були присутніми в якості понятих під час  виявлення
і вилучення працівниками міліції у ОСОБА_1.  наркотичного  засобу,
які показали,  що  після  вилучення  медичного  шприца  засуджений
визнав, що рідина у шприці є опієм, який він придбав у незнайомого
чоловіка,  і  вказана  рідина  належить  йому.  При  цьому  свідки
показали, що під час огляду ОСОБА_1. у  кімнаті  ніякої  жінки  не
було (а. с. 197-198).
 
     Крім того, ОСОБА_1. на стадії  досудового  слідства  під  час
допиту його в якості обвинуваченого давав визнавальні показання  з
приводу придбання ним наркотичного засобу - опію ацетильованого  у
незнайомого  чоловіка.  Дані  показання  він  підтвердив,   будучи
допитаним в якості обвинуваченого в присутності захисника,  і  при
цьому засуджений жодного разу не згадував про присутність ОСОБА_4.
під час вказаних подій (а .с. 12, 39-41).
 
     Суд дав належну оцінку показанням ОСОБА_4.,  яка  у  судовому
засіданні пояснила, що  вилучений  у  ОСОБА_1.  наркотичний  засіб
належить їй, і обгрунтовано визнав їх такими, що  не  відповідають
матеріалам справи.
 
     За таких обставин вважати, що в діях ОСОБА_1. відсутній склад
злочину, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  немає
підстав.
 
     Покарання, призначене ОСОБА_1, відповідає вимогам ст.  65  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  є  необхідним  та  достатнім   для   його
виправлення.
 
     Зазначені доводи засудженого перевірялися і судом апеляційної
інстанції  та   були   визнані   безпідставними.   Свій   висновок
апеляційний суд переконливо мотивував  в  ухвалі  і  вважати  його
необгрунтованим чи сумнівним немає підстав.
 
     Перевіркою  матеріалів  справи  не  виявлено  порушень  вимог
кримінально-процесуального закону,  які  б  перешкодили  чи  могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний і обгрунтований вирок.
 
     Посилання у касаційній скарзі на  однобічність,  неповноту  і
необ'єктивність судового  слідства  та  невідповідність  висновків
суду фактичним обставинам справи до компетенції  касаційного  суду
згідно з ч. 2 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         не відноситься.
 
     Що ж стосується клопотання  засудженого  про  виклик  його  у
судове засідання, то за змістом ст. 391  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        
клопотання засудженого, який утримується під  вартою,  про  виклик
його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень,  є
обов'язковим  для  суду  касаційної  інстанції  лише  у  випадках,
передбачених ч. 1 ст. 383 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , а не ч. 2 цього
закону, як у даній справі.
 
     Виходячи із наведеного та керуючись  статтями  394,  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                         у х в а л и л а:
 
     у  задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1.
відмовити.
 
                            С У Д Д I:
 
     Гошовська Т.В.  Верещак В.М. Мороз М.А.