У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Цитовича М.М.
суддів
Редьки А.I., Селівона О.Ф.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу
апеляційного суду АР Крим від 17 січня 2006 року щодо ОСОБА_1
Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 22
листопада 2005 року
ОСОБА_1,
1972 року народження,
не судимого -
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі .
Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 17 січня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Призначене йому покарання за ч. 1 ст.
121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшено із застосуванням ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 2 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 засуджено за те, що 17 липня 2005 року приблизно о
19-ій год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні бару IНФОРМАЦIЯ_1,
розташованого по АДРЕСА_1, він умисно завдав ОСОБА_2 удар ножем у
живіт, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу
апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний
розгляд, посилаючись на те, що до ОСОБА_1 необгрунтовано
застосовано ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначене йому судом
апеляційної інстанції покарання є м'яким.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у
задоволенні подання слід відмовити.
Законність і обгрунтованість вироку суду першої інстанції
щодо засудженого ОСОБА_1 у касаційному поданні під сумнів не
ставиться, як і висновки в ухвалі апеляційного суду стосовно
доведеності обвинувачення та кваліфікації злочину.
Доводи у касаційному поданні про необгрунтованість
застосування судом апеляційної інстанції ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
безпідставні.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану справу за
касаційною скаргою захисника та касаційною скаргою потерпілого, в
якій порушувалося питання про пом'якшення засудженому покарання,
навів в ухвалі переконливі аргументи щодо необхідності
застосування до засудженого ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 за місцем
проживання і роботи характеризуються позитивно, до кримінальної
відповідальності притягується вперше, щиро розкаявся, має на
утриманні неповнолітню дитину. Суд апеляційної інстанції також
урахував обставини, які безпосередньо передували події (за
твердженням потерпілого в суді, конфлікт був викликаний його
неправильною поведінкою).
З урахуванням зазначених обставин і того, що, як видно із
матеріалів справи, діями ОСОБА_1 тяжких наслідків не завдано,
вважати необгрунтованим застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
немає підстав, як і відсутні підстави вважати
призначене апеляційним судом засудженому покарання у виді 2-х
років позбавлення волі явно несправедливим внаслідок м'якості, як
про це йдеться у касаційному поданні.
Отже, передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав
для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з
повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не
вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь
у розгляді судом першої інстанції справи відносно ОСОБА_1,
відмовити.
С У Д Д I:
Цитович М.М. Редька А.I. Селівон О.Ф.