У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Пивовара В.Ф., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Сушко Т.М.,
та адвокатів
розглянувши в судовому засіданні 16 листопада 2006 року у м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого
ОСОБА_1. на вирок колегії суддів судової палати з кримінальних
справах апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2006
року щодо ОСОБА_1.,
в с т а н о в и л а :
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
1981 року народження,
раніше судимий,
засуджений:
- за п.п. 6, 8 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 14
років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно до
відбування призначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією
майна.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 10 000 грн. на
відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких
обставин.
Після звільнення з місць позбавлення волі у березні 2002 року
ОСОБА_1. впродовж місяця працював IНФОРМАЦIЯ_1 у приватного
підприємця ОСОБА_3., офіс якої був розташований у приміщенні
АДРЕСА_1 у м. Рівне, після чого звільнився з роботи за власним
бажанням.
У липні 2002 року ОСОБА_1. вирішив заволодіти грішми, які
знаходились у сейфі офісу ОСОБА_3.
З цією метою 17 липня 2002 року в післяобідній час він
попросив у свого знайомого ОСОБА_4. пристрій для різки
металу -"болгарку".
Того ж дня вночі ОСОБА_1, взявши з собою "болгарку" та
дерев'яну биту для гри в бейсбол, використавши ту обставину, що
охоронник ОСОБА_2 знайомий йому по сумісній роботі, безперешкодно
пройшов у приміщення офісу ОСОБА_3. по АДРЕСА_1 у м. Рівне.
Знаходячись в офісі, ОСОБА_1 вчинив розбійний напад на
ОСОБА_2.
З метою подолання опору з боку останнього та з метою умисного
вбивства ОСОБА_1 завдав йому п'ять ударів принесеною битою по
голові, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді
відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа та
пошкодження головного мозку, від яких на місці події настала
смерть ОСОБА_2.
Після вбивства ОСОБА_1 "болгаркою" розпиляв дверці металевого
сейфу і заволодів 25 000 грн., 35 доларами США, які належали
ОСОБА_5., та мобільним телефоном з належностями до нього, які
належали ОСОБА_6.
Наступного дня під час затримання ОСОБА_1 втік від
працівників міліції, виїхав у Тюменську область Російської
Федерації, де вчинив ряд умисних злочинів, за які його було
засуджено.
У касаційній скарзі і доповненнях до неї ОСОБА_1 покликається
на застосування недозволених методів ведення слідства працівниками
правоохоронних органів, на порушення його права на захист,
оскільки без його згоди захист здійснював адвокат ОСОБА_7. та,
крім того, він не був забезпечений перекладачем, тоді як він не
володіє українською мовою.
Просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши
доводи скарги по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за
які він засуджений, грунтується на зібраних у справі і перевірених
у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.
Доводи ОСОБА_1, що працівниками правоохоронних органів йому
була "нав'язана" версія про вбивство ОСОБА_2 при перевищенні меж
необхідної оборони, - безпідставні.
Як свідчать матеріали справи, у своїх первинних показаннях на
допиті в якості обвинувачуваного 8 вересня 2004 р., визнаючи себе
частково винним, ОСОБА_1 зводив все до того, що злочини вчинив у
стані неосудності або обмеженої осудності.
10 вересня 2004 року знову таки допитаний у якості
обвинувачуваного, ОСОБА_1, визнаючи, що саме він вбив ОСОБА_2,
пояснював, що вчинив це у сварці з останнім.
Отже, характер цих показань свідчать, що вони дані в
обстановці, позбавленій тиску і примусу, і є тактикою захисту
ОСОБА_1.
Фактичні обставини справи як вони встановлені судом, і у
скарзі це не оспорюється, свідчать, що ОСОБА_1 вчинив вбивство
ОСОБА_2 з корисливих мотивів при розбійному нападі на нього.
Доказами цього є той факт, що ОСОБА_1, готуючись до вчинення
злочину, заздалегідь попросив у ОСОБА_8 "болгарку" якою потім
розпиляв сейф, де знаходились гроші.
Свідок ОСОБА_8 це підтвердив.
Крім того ОСОБА_1 заздалегідь запасся дерев'яною битою, яка
була виявлена на місці події зі слідами крові, якої, за
показаннями свідка ОСОБА_3, до події злочину в офісі не було.
За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2
наступила від руйнування головного мозку внаслідок відкритої
черепно-мозкової травми.
У судовому засіданні судово-медичний експерт підтвердив
висновки судово-медичної експертизи і, зокрема, щодо того, що
слідів, характерних для боротьби чи самооборони, на тілі трупа не
виявлено та, що найбільш вірогідним є нанесення ударів тупим
предметом, яким є дерев'яна бита.
Ці та інші викладені у вироку докази є достатні, достовірні і
допустимі і у скарзі ОСОБА_1 не оспорюються.
За даними висновку судової психолого-психіатричної експертизи
на період вчинення злочину ОСОБА_1 не страждав психічними
захворюваннями, у тимчасовому хворобливому стані також не
знаходився, не виявляв ознак психологічного захворювання і на
момент розгляду справи, а тому під дію ст. ст.19 чи 20 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
він не підпадає.
Голослівними є і покликання ОСОБА_1 щодо порушення його права
на захист.
Як свідчать матеріали справи за клопотанням ОСОБА_1 він був
забезпечений на досудовому слідстві захисником ОСОБА_7. за
призначенням, відводів якому ОСОБА_1 не заявляв ні на досудовому
слідстві, ні в суді.
Матеріали справи свідчать, що на досудовому слідстві
з'ясовувалось питання щодо участі перекладача, від послуг якого
ОСОБА_1 відмовився і заявив, що вільно володіє українською мовою.
Доказом того є і його власноручні показання в якості
обвинувачуваного, викладені українською мовою.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно. Призначене покарання
відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок
колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного
суду Рівненської області від 15 лютого 2006 року щодо нього
залишити без змін.
Судді:
Верещак В.М. Пивовар В.Ф. Мороз М.А.