У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М., Кривенди О.В.
за участю прокурора
Кривов"яза Я.I.
засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2006 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1, раніше судимого:
1) 11.09.1970 року Донецьким обласним судом за ст.93
п.п."є", "ж" КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 10 років позбавлення волі.
2) 29.11.1983 року Дружковським міським судом Донецької
області за ст.ст.81 ч.3, 89 ч.1, 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 6
років позбавлення волі.
3) 10.10.1990 року Дружковським міським судом Донецької
області за ст.ст.140 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3 років
позбавлення волі.
4) 09.04.1996 року Калинінським районним судом м.Донецька за
ст.229 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 2 років позбавлення волі.
5) 06.01.1999 року Канівським міським судом Черкаської
області за ст.ст.81 ч.3, 140 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 4 років
позбавлення волі.
6) 03.12.2002 року Дружковським міським судом Донецької
області за ст.ст.15 ч.1, 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3 років
позбавлення волі. Звільнений 21.07.2005 року по закінченню строку
покарання.
засуджено за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 місяців
арешту, за ст. 115 ч.2 п.13 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до довічного
позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 призначено довічне позбавлення волі.
Як визнав встановленим суд, 15 липня 2005 року на підставі
подання адміністрації Селідівської ВК-82, де ОСОБА_1. відбував
покарання за попереднім вироком, Селідівським районним судом щодо
нього була винесена постанова про встановлення адміністративного
нагляду строком на 1 рік. Зазначеною постановою ОСОБА_1 були
встановлені обмеження у вигляді заборони виходу з будинку
(квартири) з 20 по 4 годину, окрім виходу на роботу, заборону
знаходження в певних місцях району (міста), реєстрація в органах
МВС тричі на місяць. 23 липня 2005 року начальник Селідівської
ВК-82 особисто, під розпис у довідці, об"явив ОСОБА_1 постанову
Селідівського районного суду від 15 липня 2005 року про
встановлення щодо нього адміністративного нагляду та зобов"язав
його прибути в трьохденний строк до обраного місця проживання -
м.Дружківку Донецької області, стати на облік в Дружківському МВ
УМВС, а також попередив його про кримінальну відповідальність за
порушення правил адміністративного нагляду та за несвоєчасне
прибуття до вибраного місця проживання.
Незважаючи на це ОСОБА_1., будучи обізнаним що відносно нього
встановлений адміністративний нагляд, діючи навмисно з метою
ухилення від адміністративного нагляду без поважних причин у
визначений термін не прибув до місця проживання в м.Дружківку, і з
24 липня 2005 року став мешкати в м. Токмаці Запорізької області,
чим порушив правила адміністративного нагляду.
12 листопада 2005 року близько 20 години ОСОБА_1., будучи у
стані алкогольного сп"яніння, знаходячись у приміщені будинку
АДРЕСА_1, де тимчасово зберігались три сумки з його речами, наніс
господарці приміщення ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, спричинивши
їй крововилив лівої щоки, який має ознаки легкого тілесного
ушкодження.
У зв"язку з цим між сином ОСОБА_2 - ОСОБА_3. та ОСОБА_1
виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_1. з метою вбивства ОСОБА_3
наніс кухонним ножем останньому два удари ножем в область грудної
клітки зліва і живота зправа, спричинивши потерпілому проникаючі в
ліву плевральну область колото-різані поранення грудної клітки з
ушкодженням крупних легеневих судин, а також проникаюче поранення
черевної порожнечі з пошкодженням печінки і правої легені. В
результаті пошкодження крупних легеневих судин у ОСОБА_3
розвинулась масивна кровотеча, від якої на місті скоєння злочину
наступила його смерть.
У касаційній скарзі засуджений, зазначає, що досудове та
судове слідство по справі проведено неповно та необ"єктивно,
оскільки показання під час досудового слідства давав у
хворобливому стані з порушенням його права на захист. За змістом
касаційної скарги просить скасувати вирок, а кримінальну справу
направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав
касаційну скаргу, думку прокурора, про необхідність залишення
вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у
вчинені інкримінованих йому злочинів підтверджується сукупністю
доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у
встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.
Зокрема, показаннями засудженого про те, що звільнившись з
місць позбавлення волі, будучи обізнаним що відносно нього
встановлений адміністративний нагляд, у визначений термін не
прибув до вибраного місця проживання в м.Дружківку і з 24 липня
2005 року став мешкати в м.Токмаці Запорізької області, де в
монастирі познайомився з ОСОБА_2. та її сином ОСОБА_3., у яких
залишився жити і залишив свої речі. 9 листопада 2005 року він
зібрався їхати до Нікольського монастиря в с.Нікольске
Волновахського району Донецької області. 12 листопада цього ж року
він розпивав алкогольні напої з ОСОБА_2. та її сином, після чого
помітив, що хтось рився в його речах. На його запитання ОСОБА_2.
відповіла брутально, за що він вдарив її кулаком в обличчя. Після
цього ОСОБА_3. затіяв з ним сварку з приводу побиття ОСОБА_2,
накинувся на нього і здавлюючи сильно руками шию почав душити.
Захищаючись, він схопив зі стільця кухонний ніж, яким навмисне
вдарив ОСОБА_3 кілька разів у груди та живіт.
Крім цих показань винність засудженого підтверджується
свідченнями потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які
були очевидцями скоєння злочину і розповіли, що коли ОСОБА_3.
зробив ОСОБА_1 зауваження, останній повів потерпілого в суміжну
кімнату для розмови. При цьому ніякого шуму, притаманного сварці
чи бійці з тієї кімнати чути не було, хоча двері в ту кімнату були
відсутні. Через декілька хвилин з тієї кімнати вийшов ОСОБА_3., у
якого на грудях і животі було видно кров і повідомив, що
засуджений вдарив його ножем.
Висновком судово-медичної експертизи про причини смерті,
характер та локалізацію тілесних ушкоджень, які було виявлено при
досліджені трупа ОСОБА_3 і які узгоджуються з показаннями самого
підсудного про механізм нанесення ударів ножем потерпілому
(а.с.93-99, 138-145 т.1, 40-43 т.3, 49-58 т.2).
Протоколом огляду місця події, згідно якого у приміщені кухні
в будинку АДРЕСА_1 було знайдено труп ОСОБА_3 з ознаками
насильницької смерті. Двері між суміжними кімнатами, в однієї з
яких було скоєне вбивство, відсутні (а.с.22-26 т.1).
Висновками судово-медичної експертизи, згідно яких у ОСОБА_2
на лівій щоці виявлено крововилив, який міг виникнути від удару
кулаком (а.с.105-108 т.1).
Висновками судово-імунологічних експертиз, згідно яких на
одязі ОСОБА_1 та вилученому з місця події ножі виявлено кров
ОСОБА_3 (а.с. 138-145, 146-154 т.1).
Висновками судово-криміналістичної експертизи, згідно яких
слід безіменного пальця правої руки, виявлений на ножі, який було
вилучено з місця події, належить ОСОБА_1 (а.с.116-121 т.1).
Твердження засудженого про те, що він діяв захищаючись від
нападу потерпілого спростовуються висновком судово-медичної
експертизи від 25.11.2005 року, згідно якого будь яких тілесних
ушкоджень в області шиї ОСОБА_1 не виявлено (а.с.102-103 т.1).
Таким чином, наведені й інші зібрані по справі докази, яким
суд дав належну оцінку, спростовують доводи засудженого про
самооборону від нападу потерпілого.
Твердження засудженого ОСОБА_1. у касаційній скарзі про те,
що показання під час досудового слідства він давав у стані
психічного розладу є безпідставним і спростовується даними
висновку судово-психіатричної експертизи, згідно якої ОСОБА_1.
хронічним душевним захворюванням не страждав і не страждає, ознак
тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого
стану психіки у нього не виявлено.
Доводи засудженого щодо порушення його права на захист також
є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, всі
клопотання засудженого на досудовому слідстві були розглянуті
слідчим у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.45, 99
т.3). Про наявність інвалідності у ОСОБА_1 на досудовому слідстві,
при призначенні та проведенні судово-психіатричної експертизи та в
суді засуджений не говорив, будь яких клопотань про витребування
доказів цього не заявляв.
Твердження засудженого, що він порушив адміністративний
нагляд з релігійних міркувань спростовується показаннями старшого
обителі Свято-Амвросіївського монастиря ОСОБА_6, про те, що за
систематичне порушення режиму монастиря та появлення в монастирі в
нетверезому стані ОСОБА_1. був вигнаний з обителі.
З врахуванням встановлених судом фактичних обставин справи,
дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 395, та ст. 115 ч.2 п.13 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно, а покарання йому
призначено з додержанням вимог ст.ст.64, 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому судом першої інстанції враховано виключну
суспільну небезпеку особи ОСОБА_1, раніше неодноразово судимого за
тяжкі злочини у тому числі і за навмисне вбивство і знов
вчинившего особливо тяжкий злочин, його стійке злочинне
переконання.
Тому колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги
засудженого не знаходить.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по
справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду Запорізької області від 25 травня 2006
року щодо ОСОБА_1 - без змін.
С у д д і :
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Кривенда О.В.