У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М. і Кривенди О.В.
прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Хмельницької області.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької
області від 31 травня 2005 року засуджено:
ОСОБА_1,
1984 року народження, судимості не має,
за ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років і 6 місяців позбавлення волі;
ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 4 роки позбавлення волі;
ч.3 ст.357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 остаточно
визначено 6 років і 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_2,
1984 року народження, судимості не має,
за ч.1 ст.396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 1 рік позбавлення
волі.
Відповідно до ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1
рік.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 2 серпня
2005 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а
вирок без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного
сп'яніння 10.01.2005 р. у м. Хмельницьку вчинив розбійний напад на
IНФОРМАЦIЯ_1 - ОСОБА_3, поєднаний із заподіянням їй ножем тяжких
тілесних ушкоджень. Його також визнано винуватим у тому, що він
11.01.2005 р. у м. Хмельницьку, повторно й відкрито викрав майно
ОСОБА_4 вартістю 76 грн. та заволодів її паспортом.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він 10.01.2005 р. у м.
Хмельницьку, заздалегідь не обіцявши, приховав скоєний ОСОБА_1
особливо тяжкий злочин (розбійний напад на ОСОБА_3).
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо
обох засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та, обговоривши
доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає
задоволенню з таких підстав.
Органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_2 за ч.4
ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як напад з метою заволодіння чужим
майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень,
вчинений за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 (а.с. 188).
Це обвинувачення грунтувалось у тому числі й на показаннях
ОСОБА_2. Так, будучи допитаним як підозрюваний, ОСОБА_2 показав,
що на початку січня 2005 р. до нього приїхав його знайомий ОСОБА_1
і повідомив, що йому потрібні гроші. У зв'язку з цим він
запропонував ОСОБА_1 скоїти напад на IНФОРМАЦIЯ_2, який
розташований на АДРЕСА_1. 10.01.2005 р. вони удвох приїхали на
АДРЕСА_1, де роздивились місцевість навколо майбутнього об'єкту
нападу та можливі шляхи втечі після скоєння нападу. Далі вони
розробили план нападу. З метою подолання опору IНФОРМАЦIЯ_1, він
запропонував використати снодійне, яке необхідно було підсипати
IНФОРМАЦIЯ_1в їжу. Однак порадившись, вони відмовились від такого
способу подолання опору й ОСОБА_1 запропонував знешкодити
IНФОРМАЦIЯ_1 за допомогою ножа. У подальшому ОСОБА_1 на ринку
придбав кухонний ніж і вони зайшли до IНФОРМАЦIЯ_2, однак у цей
раз їм не вдалося вчинити напад. Через деякий час вони вирішили
спробувати ще раз учинити напад. За розподілом ролей першим до
залу повинен був увійти ОСОБА_1, а, він, дорахувавши до десяти,
повинен був зайти слідом за ним. Для реалізації цього ОСОБА_1
зайшов до IНФОРМАЦIЯ_2, а він залишився чекати його біля входу і
коли намагався увійти до залу, то з нього вискочив ОСОБА_1 і почав
тікати. Побачивши це, він пішов слідом за ним (а.с.24). Це він
підтвердив на очній ставці із засудженим ОСОБА_1 (а.с. 32) та при
його допиті як обвинуваченого у присутності захисника (а.с.74).
Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд
взяв до уваги його показання в суді, в яких він заперечував про
участь у розбійному нападі на IНФОРМАЦIЯ_2, та залишив поза увагою
його показання, дані під час досудового слідства, не дослідивши і
не оцінивши їх. Без оцінки він залишив також показання засудженого
ОСОБА_1, який як на досудовому слідстві, так і у суді зазначив про
обставини спільного вчинення разом з ОСОБА_2ом розбійного нападу
на IНФОРМАЦIЯ_2 (а.с.17-19, 29, 32, 69-70, 195, 258-259).
Отже, суд не взявши до уваги докази, які могли істотно
вплинути на його висновки неправильно застосував кримінальний
закон, що згідно зі ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
є підставою для
скасування судових рішень.
Також грунтуються на законі й твердження прокурора у
касаційному поданні про порушення судом прав потерпілої ОСОБА_3.
Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст.277 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення
потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює
нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор
оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і
законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх
представникам. Постанова долучається до справи. Якщо в постанові
прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону,
який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про
зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз'яснює потерпілому та
його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше
пред'явленому обсязі.
Ці вимоги закону судом не виконано.
Як видно з матеріалів справи, прокурор, який підтримував
державне обвинувачення у суді змінив пред'явлене ОСОБА_2
обвинувачення за ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та кваліфікував
його дії за ч.1 ст.396 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. У такий спосіб він
поставив питання про застосування щодо ОСОБА_2 кримінального
закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин.
Суд, у порушення вимог ст.277 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не
роз'яснив потерпілій ОСОБА_3 право підтримувати обвинувачення у
раніше пред'явленому обсязі. Окрім того, у матеріалах справи
відсутні дані про вручення цій потерпілій копії постанови про
зміну обвинувачення ОСОБА_2.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд допустив
порушення прав потерпілої ОСОБА_3, що перешкодило повно та
всебічно розглянути справу та постановити законне, обгрунтоване і
справедливе судове рішення.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_2 не можна визнати
законним і обгрунтованим, а тому його необхідно скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд. У зв'язку з
пов'язаністю справи вирок щодо ОСОБА_1 теж необхідно скасувати з
направленням справи й щодо нього на новий судовий розгляд.
Оскільки ці порушення закону не були усунуті апеляційною
інстанцією, то і їх ухвала (щодо обох засуджених) підлягає
скасуванню.
Керуючись статтями 395 і 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області
задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 травня 2005 р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької
області від 2 серпня 2005 р. щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд.
С У Д Д I :
СКОТАРЬ А.М. КОНОВАЛОВ В.М. КРИВЕНДА О.В.