У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Кравченка К.Т.

     суддів

     Заголдного В.В.,  Лавренюка М.Ю.

     розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 листопада  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого  ОСОБА_1
на вирок Полонського районного суду Хмельницької  області  від  24
березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області
від 26 квітня 2005 року.

     Зазначеним вироком

     ОСОБА_2,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     не судиму,

     виправдано за ч.1 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , в зв'язку  з
відсутністю у діях складу злочину.

     Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26  квітня
2005 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

     ОСОБА_2 звинувачувалась у  тому,  що  01  серпня  2002  року,
близько 7 год., у АДРЕСА_1, поблизу  свого  місця  проживання,  на
грунті особистих неприязних стосунків, завдала  кулаками  декілька
ударів по голові та іншим  частинам  тіла  ОСОБА_1,  розбивши  при
цьому окуляри та подряпавши  плече,  руки  та  груди,  спричинивши
останньому легкі тілесні ушкодження.

     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1  посилається  на   неправильне
застосування кримінального закону, що призвело до необгрунтованого
звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Твердить, що
судом дана неправильна оцінка  його  діям  відносно  обвинуваченої
ОСОБА_2, а тому просить вирок скасувати,  а  справу  направити  на
новий судовий розгляд.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
скарга потерпілого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

     Висновок суду щодо  виправдання  ОСОБА_2  за  ч.1  ст.125  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  відсутністю  в  її  діях  складу  злочину
відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується  зібраними
у справі  та  дослідженими  у  судовому  засіданні  доказами  і  є
обгрунтованим.

     Так, обвинувачена ОСОБА_2 послідовно стверджувала, що під час
суперечки із ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_1  наносив  їй  удари,  чим
спричинив  їй  середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження,   та   не
заперечувала, що захищаючись від ударів, можливо подряпала ОСОБА_1
спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що  повністю  співпадає
із   показаннями   свідків   ОСОБА_4,    ОСОБА_5,    ОСОБА_6    та
підтверджується матеріалами справи.

     Згідно висновку судово-медичної експертизи  НОМЕР_1,  ОСОБА_2
були спричинені середньої тяжкості тілесні  ушкодження  у  вигляді
переломів 4 та 5-го ребер лівої половини грудної клітини та синців
на поверхні грудної клітини, забою лівої половини грудної  клітини
та синців на її поверхні зліва та на поверхні лівої гомілки.

     Згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_2, у ОСОБА_1
були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на поверхні
правого плечового суглобу,  садно  на  передній  поверхні  грудної
клітини справа, садно  на  задній  поверхні  правого  передпліччя,
садно на задній поверхні лівої гомілки.

     Перевіривши інші доводи скарги,  колегія  суддів  вважає,  що
судом першої інстанції та апеляційним судом не було допущено таких
порушень  вимог  кримінально-процесуального   законодавства,   які
перешкодили чи могли  перешкодити  повно  та  всебічно  розглянути
справу і постановити законні, обгрунтовані  і  справедливі  судові
рішення.

     Підстав для призначення кримінальної  справи  до  касаційного
розгляду суду з  обов'язковим  повідомленням  осіб,  зазначених  у
ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , не вбачається.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,

                        у х в а л и л а :

     відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1
щодо ОСОБА_2.

                           С у д д і :

          Кравченко К.Т.  Лавренюк М.Ю.  Заголдний В.В.