ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
     Справа № 05-6109 км 06  Доповідач  Пекний С.Д.
 
                           У Х В А Л А
                          Iменем України
     Колегія суддів  Судової  палати  Верховного  Суду  України  у
кримінальних справах в складі:
     головуючого судді Синявського О.Г.,
     суддів Косарєва В.I., Пекного С.Д.,
     розглянувши в судовому засіданні 14 листопада 2006 року в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої  ОСОБА_1
на вирок Київського районного суду м. Сімферополя  від  2  вересня
2005 року і ухвалу апеляційного суду  Автономної  Республіки  Крим
від 25 жовтня 2005 року,
     в с т а н о в и л а :
     вироком суду
     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, раніше не судиму -
     засуджено:
     -  за ч. 5  ст.  191   КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  7  років
позбавлення волі, з позбавленням права
     займати  посади,  пов'язані  з   адміністративно-господарчими
функціями строком на 3 роки, з конфіскацією майна;
     -  за  ч.2  ст.  366  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   4   роки
позбавлення волі з позбавленням права
     займати  посади,  пов'язані  з   адміністративно-господарчими
функціями строком на 2 роки.
     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів ОСОБА_1
     визначено остаточне покарання  у  виді  7  років  позбавлення
волі,  з  позбавленням   права   займати   посади,   пов'язані   з
адміністративно-господарчими  функціями  строком  на  3  роки,   з
конфіскацією всього належного майна.
     За ст. 364  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  виправдано  за
відсутністю в її діях зазначеного складу злочину.
     Вироком також вирішено питання про  стягнення  із  засудженої
заподіяної злочином матеріальної шкоди та долі речових  доказів  у
справі.
     ОСОБА_1  засуджено  за  те,  що  вона,  працюючи   в   період 
1999-2003 років IНФОРМАЦIЯ_2 і одночасно виконуючи,  на  порушення
нормативних  документів,   обов'язки   касира   підприємства   ТОВ
"Декор-СВ", розташованого у м. Сімферополі,  з  метою  заволодіння
чужим майном, будучи посадовою особою, зловживаючи своїм службовим
становищем,   грубо   порушувала   встановлені   правила   ведення
бухгалтерського обліку, створюючи умови  для  викрадення  грошовий
коштів.
     За вказаний  період  вона  з  метою  вчинення  розкрадання  в
особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем,
використовуючи некомпетентність керівництва  підприємства  і  його
засновників,  практично  не   вела   бухгалтерського   обліку   на
підприємстві, а первинні документи і  касові  книги  зберігала  за
місцем свого проживання,  що  дало  їй  можливість  їх  знищити  і
скласти  фіктивні  документи,  які  були   нею   представлені   на
аудиторську перевірку.
     В період 2002-2003  років,  ОСОБА_1,  використовуючи  печатку
підприємства і чекову  книжку,  що  знаходилися  в  розпорядженні,
підписувала у директора незаповнені банківські чеки  на  одержання
коштів з розрахункового рахунку у банку і одержувала по ним гроші,
які привласнювала.
     Так, в період з  14  січня  по  12  листопада  2002  року  за
вказаними у  вироку  епізодами  за  рахунок  привласнення  частини
коштів, що надійшли як виручка з магазину "Декор-СВ", а  також  за
рахунок сум, одержаних нею у банку в якості  заробітної  плати  та
матеріальної допомоги працівникам ОСОБА_1 викрала  57383  грн.  67
коп., заподіявши ТОВ "Декор-СВ" істотну матеріальну  шкоду,  що  у
600 і  більше  разів  перевищує  неоподаткований  мінімум  доходів
громадян.
     Крім того, ОСОБА_1 з метою приховання  вчиненого  розкрадання
грошових  коштів  підприємства  виготовила   і   склала   фіктивні
документи  бухгалтерського  обліку,  підробивши  підпис  директора
підприємства, виписки банку,  фіктивний  договір  займу,  платіжні
доручення, тощо, що потягло за собою тяжкі наслідки.
     В апеляційному порядку вирок відносно  ОСОБА_1  залишено  без
зміни.
     У касаційній скарзі засуджена  ОСОБА_1  ставить  питання  про
скасування вироку і ухвали  апеляційної  інстанції  в  частині  її
засудження  за  ч.5  ст.  191  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           і   про 
застосування щодо неї ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за ч.2 ст. 366
КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  посилаючись  при  цьому  на  те,  що  в
матеріалах справи відсутні докази  її  причетності  до  викрадення
коштів  підприємства,  а   ведення   на   підприємстві   подвійної
бухгалтерії не є свідченням вчинення їх розкрадання; вважає також,
що суд навівши у  вироку  обставини  і  дані  про  її  особу,  які
пом'якшують злочин, фактично не врахував  їх  при  призначенні  їй
покарання.
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали  кримінальної
справи і обговоривши доводи  скарги, колегія суддів  не  знаходить
підстав для її задоволення.
     Iз матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за  вчинення  нею
зазначених у вироку злочинів засуджено підставно, її  дії  за  ч.5
ст.  191,  ч.2  ст.  366  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           кваліфіковано
правильно,  а  призначене  їй   покарання   відповідає   фактичним
обставинам справи і даним про особу засудженої,  у  тому  числі  і
тих, на які є посилання у касаційній скарзі.
     Висновок суду про  винуватість  ОСОБА_1  у  привласненні  нею
понад 57 тисяч грн.  належних підприємству ТОВ "Декор-СВ" коштів і
вчиненні службового підроблення офіційних документів за викладених
у вироку обставин грунтується на досліджених в судовому  засіданні
доказах,  у  тому  числі  на  показаннях  самої  засудженої,  яка, 
визнаючи свою винність у  неоприбуткуванні  по  касі  одержаної  у
банку готівки, пояснила, що ці кошти  витрачалися  безобліково  на
потреби підприємства,  а  також  на  показаннях  свідків  ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших, які,   спростовуючи  показання
засудженої,  пояснили,  що  кошти,  які   IНФОРМАЦIЯ_2   не   були
оприбутковані по касі, були нею привласнені.
     Крім того,  винність ОСОБА_1 у вчиненні  зазначених  злочинів
стверджена  в  судовому  засіданні  і  іншими  доказами,   зокрема
висновком аудиторської перевірки діяльності підприємства, згідно з
яким неоприбутковані по  касі  гроші  вилучені  засудженою,  а  їх
використання для потреб підприємства даними обліку чи іншим  чином
не знайшло свого підтвердження.
     Доводи засудженої про наявність у справі  даних  про  те,  що
неоприбутковані  нею   кошті   пішли   на   потреби   підприємства
перевірялися судом і не знайшли  свого  підтвердження  в  судовому
засіданні, а тому їх не можна вважати обгрунтованими.
     Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть
скасування вироку по справі, не виявлено.
     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                         у х в а л и л а:
     Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
     Судді:
     Синявський О.Г.  Косарєв В.I.    Пекний С.Д.