У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного
Суду України у складі:
головуючого - судді
Короткевича М.Є.,
суддів
Стрекалова Є.Ф. і Нікітіна Ю.I.
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 14 листопада
2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Херсонської області на вирок Суворівського районного
суду м. Херсона від 18 листопада 2005 року, яким
ОСОБА_1,
народженого IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч.2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч.4 ст.187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років позбавлення волі з конфіскацією власного майна, а на
підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів
остаточно призначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Херсонської області від 7 лютого 2006 року з
резолютивної частини вироку виключено вказівку про призначення
ОСОБА_1 додаткового покарання - конфіскації майна.
ОСОБА_1 за вироком суду визнано винним у тому, що він о 22.00
годині 16 серпня 2002 року на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 за
попередньою змовою групою осіб вчинив розбійний напад на ОСОБА_2,
поєднаний з застосуванням небезпечного для життя і здоров'я
потерпілого насильством; а також за те, що вночі 17 серпня 2002
року біля лікарні АДРЕСА_2 за попередньою змовою групою осіб
вчинив розбійний напад на потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, якому були
заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на
невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості
вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також
на те, що суд необгрунтовано призначив покарання із застосуванням
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1
скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора
задоволенню не підлягає.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про
доведеність винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах суд зробив на
підставі доказів, досліджених у судовому засіданні.
Дії засудженого за ч.2 ст.187 і ч.4 ст.187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, що у поданні прокурора й не
оспорюється.
Що стосується призначеної засудженому міри покарання, то суд
відповідно до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь
тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, який
характеризується за місцем роботи і проживання позитивно, стоїть
на диспансерному обліку з приводу захворювання на туберкульоз, з
місць позбавлення волі за вироком Суворовського районного суду м.
Херсона від 29 вересня 2002 року (який було скасовано за м'якістю
призначеного покарання) був звільнений умовно-достроково, і дійшов
обгрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1
покарання з застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, тобто
нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями статей, за якими
його засуджено.
Колегія суддів вважає, що таке покарання є необхідним і
достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.
Отже, передбачених ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для
призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням
зазначених у ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не вбачається.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
У задоволенні касаційного подання заступника прокурора
Херсонської області щодо ОСОБА_1 відмовити.
С У Д Д I :
Короткевич М.Є. Стрекалов Є.Ф. Нікітін Ю.I.