У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     Колегія  суддів  судової  палати   у   кримінальних   справах
Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Короткевича М.Є., 
     суддів
     Стрекалова Є.Ф. і Нікітіна Ю.I.
 
     розглянула в судовому засіданні в місті  Києві  14  листопада
2006 року кримінальну справу  за  касаційною  скаргою  засудженого
ОСОБА_1   на    вирок    Павлоградського    міськрайонного    суду
Дніпропетровської області від 28 жовтня 2005 року, яким
 
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1, неодноразово судимого,
     останній раз 20.09.2004 р. за ст.395
     КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 6 місяців арешту,
     засуджено за ч.4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  8  років
позбавлення волі з конфіскацією всього особистого  майна,  за  ч.2
ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 10  років  позбавлення  волі.  На
підставі ч. ч. 1, 4 ст.70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів  остаточно  призначено  12  років  позбавлення   волі   з
конфіскацією всього особистого майна.
     Зазначеним вироком з ОСОБА_1  стягнуто  кошти,  витрачені  на
проведення експертиз.
     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду Дніпропетровської області  від  14  лютого  2006
року вирок залишений без зміни.
     ОСОБА_1 засуджено за  те,  що  він  о  1-ій  годині  ночі  24
листопада 2003 року, перебуваючи  у стані алкогольного  сп'яніння,
з метою заволодіння  чужим  майном  проник  до  будинку  АДРЕСА_1,
вчинив розбійний напад на потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, заподіявши
ОСОБА_2 тілесні ушкодження  середньої тяжкості,  а  ОСОБА_3  тяжкі
тілесні  ушкодження,  від  яких  настала  смерть  потерпілого.   В
результаті розбійного нападу ОСОБА_1заволодів  майном  ОСОБА_2  на
загальну суму 1070 грн.
     У касаційній скарзі і доповненнях до  неї  ОСОБА_1посилається
на необгрунтованість засудження, оскільки злочинів щодо ОСОБА_2  і
ОСОБА_3 не вчиняв, знаходився на той час в іншому місті. Зазначає,
що справу сфабриковано, а він  під  впливом  недозволених  методів
слідства  обмовив  себе у вчиненні зазначених злочинів. Вказує  на
порушення його права на захист, а також на те, що  судовий  процес
не фіксувався технічними засобами.  З  наведених  мотивів  просить
скасувати постановлені щодо нього судові рішення.
     Заслухавши доповідь судді, перевіривши  матеріали  справи  та
доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у  задоволенні
скарги слід відмовити.
     Висновок  про  доведеність  винності   ОСОБА_1   у   вчиненні
вищезазначених злочинних дій суд, як видно із вироку,  обгрунтував
дослідженими у судовому засіданні доказами,  а  саме:  показаннями
засудженого на досудовому  слідстві,  в  яких  він  визнавав  свою
винність у розбійному нападі; показаннями потерпілої  ОСОБА_2  про
обставини нападу на неї і ОСОБА_3;  показаннями  свідків  ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших; даними протоколу  огляду  місця  події,
протоколу відтворення обстановки і обставин події, під  час  якого
ОСОБА_1 у присутності понятих детально  розповів  і  показав,  які
саме дії він вчиняв під час  розбійного  нападу,  зазначивши  такі
подробиці, які могли бути відомі  лише  безпосередньому  виконавцю
злочину; протоколу очної ставки між ОСОБА_1 і ОСОБА_6;  висновками
судово-медичних експертиз щодо потерпілих.
     Як видно із матеріалів справи, слідчі органи і суд  дослідили
всі обставини справи, які мали істотне значення для правильного її
вирішення. Проявів упередженості, як з боку слідчих органів, так і
суду, щодо ОСОБА_1 вивченням справи не виявлено.
     Тому посилання у скарзі засудженого  на  те,  що  кримінальну
справу сфабриковано безпідставне.
     Не  грунтуються  на  матеріалах  справи  і  доводи  у  скарзі
засудженого   про   те,   що    органами    досудового    слідства
застосовувались недозволені методи  ведення  слідства,  про  що  є
відповідна постанова, а  також  доводи  про  наявність  у  ОСОБА_1
алібі,  які   ретельно   перевірялись   і   обгрунтовано   визнані
безпідставними.
     Також є безпідставними і  спростовуються  матеріалами  справи
посилання засудженого на порушення його права  на  захист  і  його
доводи  про  те,  що  судовий  процес  не  фіксувався   технічними
засобами, оскільки такого клопотання ОСОБА_1 не заявляв.
     Вважати,  що  судом  неправильно  застосований   кримінальний
закон, або що призначена  ОСОБА_1  міра  покарання  не  відповідає
ступеню тяжкості вчиненого злочину  та  особі  засудженого,  немає
підстав.
     Вивченням   матеріалів   справи    не    виявлено    порушень
кримінально-процесуального  закону,  які  тягнуть  скасування  або
зміну постановлених у справі судових рішень.
     Отже, передбачених ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         підстав для
призначення  справи  щодо  ОСОБА_1  до  касаційного   розгляду   з
повідомленням зазначених у ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         осіб  не
вбачається.
     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів -
     У Х В А Л И Л А  :
     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1
відмовити.
     С У Д Д I :
     Короткевич М.Є.   Стрекалов Є.Ф.  Нікітін Ю.I.