У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Філатова В.М., Федченка О.С.
за участю прокурора потерпілого
Микитенка О.П. ОСОБА_3
захисника засудженого
ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2006
року справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника
ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 на судові рішення щодо засуджених
ОСОБА_2 і ОСОБА_4.
За вироком Полонського районного суду Хмельницької області
від 12 липня 2006 року засуджені: ОСОБА_2, 1974 р.
народження, несудимий, громадянин Ук-
раїни,
за ст. 121 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі;
ОСОБА_4, 1979 р. на-
родження, несудимий, громадянин Укра-
їни,
за ст. 122 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі. На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд вирішив
звільнити ОСОБА_2 і ОСОБА_4 від відбування покарання з
випробуванням, встановивши їм іспитовий строк 2 роки.
Суд постановив стягнути із ОСОБА_2 і ОСОБА_4, солідарно, на
користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 5 000
грн., а 2 456 грн. 63 коп. на користь Полонської ценральної
лікарні.
Засуджені визнані винуватими у тому, що 2 травня 2005 року,
після 24 год. 00 хв., у м. Полонне, біля IНФОРМАЦIЯ_1, під час
конфлікту, що виник на грунті особистих неприязних стосунків, вони
побили потерпілого ОСОБА_3. Зокрема, як зазначено у вироку, першим
потерпілого ударив ОСОБА_2 кулаком в ніс. Коли ОСОБА_3 присів,
обоє засуджених почали його бити руками і ногами в лице. Від
ударів потерпілий упав на асфальт. В цей час ОСОБА_4 ударив його
ногою в груди, а ОСОБА_2 - ногою по потилиці. Від цих ударів
ОСОБА_3 на незначний час втратив свідомість, а коли прийшов у
себе, то почав тікати. Але, його наздогнав ОСОБА_2 і завдав йому
декілька ударів в обличчя, поки ОСОБА_4 не зупинив його.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в результаті
злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі
тілесні ушкодження, а від злочинних дій ОСОБА_4 - середньої
тяжкості тілесні ушкодження.
Вироком апеляційного суду Хмельницької області від 1 вересня
2006 року вирок Полонського районного суду від 12 липня 2006 року
щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання було скасовано
і постановлено новий, згідно з яким ОСОБА_2 за ст. 121 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
буз засуджений, із застосуванням ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на 3 роки та 6 місяців позбавлення волі.
Крім того, на відшкодування заподіяної моральної шкоди,
апеляційний суд постановив стягнути, солідарно, з ОСОБА_2 і
ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 10 000 грн.
В решті вирок місцевого суду було залишено без змін.
У касаційних скаргах:
захисник ОСОБА_1, посилаючись на встановлені по справі дані,
що позитивно характеризують засудженого ОСОБА_2, і те, що він
відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну і моральну шкоду,
просить пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням
ст.ст. 69, 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
засуджений ОСОБА_2 посилається на аналогічні обставини, на
сімейний стан, також просить про пом'якшення йому покарання;
потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати як вирок суду першої
інстанції, так і вирок апеляційного суду, оскільки вважає, що
судові інстанції безпідставно перекваліфікували дії ОСОБА_4 на ст.
122 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. На думку потерпілого дії ОСОБА_2 і
ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст.ст. 121 ч.2, 125 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити їм покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, потерпілий просить збільшити розмір морального
відшкодування до 48 000 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали свої
скарги, висновок прокурора про відсутність підстав для задоволення
поданих касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів
вважає, що скарга потерпілого ОСОБА_3 підлягає частковому
задоволенню, а скарги засудженого та захисника задоволенню не
підлягають.
Згідно ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
однією з підстав для
скасування судового рішення є невідповідність висновків суду,
викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Iз змісту оскаржуваного вироку апеляційної інстанції видно,
що свій висновок про необхідність розмежування по кваліфікації дій
засуджених ОСОБА_2 за ст. 121 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а
ОСОБА_4 за ст. 122 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і суд першої
інстанції і апеляційний суд зробили з посиланням на показання
потерпілого ОСОБА_3 та на висновок судово-медичної експертизи.
Але, навіть у ході апеляційного розгляду потерпілий вказував
на те, що до заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень причетні
обоє засуджених. Крім того, під час розгляду справи судом першої
інстанції потерпілий давав показання, із змісту яких видно, що по
голові йому було завдано декілька ударів і що від завданих ударів
він на деякий час втрачав свідомість, а тому не міг бачити як і
хто бив його.
Дані висновків судово-медичних експертиз також свідчать про
можливість заподіяння перелому потиличної кістки потерпілого як
від одного, так і від декількох ударів.
Зазначені обставини, які суперечать однозначному висновку про
заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тільки в результаті
неправомірних дій ОСОБА_2, залишились поза увагою і без належної
оцінки як суду першої інстанції, так і апеляційного суду.
Iнших доказів, які б категорично вказували на те, що ОСОБА_4
не причетний до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень,
по справі не встановлено.
При таких обставинах колегія суддів вважає обгрунтованими
доводи, викладені у скарзі потерпілого про неправильність
перекваліфікації дій засуджених з ст. 121 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
з розмежуванням на ст. 121 ч.1 та ст. 122 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Також обгрунтованими вважає колегія суддів
доводи скарги потерпілого про те, що в результаті такої
перекваліфікації засудженим було призначено покарання із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що не відповідає
ступені тяжкості вчиненого ним злочину.
Оскільки аналогічного змісту доводи містились в апеляції
потерпілого та прокурора на вирок суду першої інстанції, колегія
суддів вважає правильним, скасувавши вирок апеляційного суду,
справу направити на новий апеляційний розгляд.
Під час цього розгляду апеляційному суду потрібно, при
необхідності із використанням передбачених КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
процесуальних можливостей, перевірити законність та
обгрунтованість вироку суду першої інстанції стосовно як
кваліфікації дій винуватих осіб, так і призначення їм покарання.
Крім того, під час цього розгляду апеляційному суду також
необхідно розглянути і інші доводи, які викладені у поданих по
даній справі касаційних скаргах.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
ухвалила:
касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2
залишити без задоволення, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3
задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Хмельницької області від 1 вересня
2006 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на
новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.
Судді:
Синявський О.Г. Пекний С.Д. Федченко О.С.