У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     Головуючого - судді
     Міщенка С.М.,
     суддів
     Косарєва В.I. і  Школярова В.Ф.,
     за участю прокурора
     Брянцева В.Л.
     та адвоката
 
     ОСОБА_1
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_2
на вирок Апеляційного суду Луганської області від 5  вересня  2006
року, яким
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     громадянина України, раніше судимого
     21.06.2005 р. за ст. 164 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
     на 1 рік обмеження волі з іспитовим  строком на 1 рік,
     4.10.2005 р. за ст.  310  ч.  1,  ст.  70  ч.  4  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        
     на 1 рік 6 місяців обмеження волі з
     іспитовим строком на 1 рік, засуджено
     за ст. 164 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  роки  6  місяців
обмеження волі, а  на  підставі  ст.  71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
остаточно за сукупністю вироків  призначено  покарання  -  3  роки
обмеження волі.
     ОСОБА_2 визнано винним і засуджено  за  те,  що  він,  будучи
зобов'язаним за рішенням суду  сплачувати  аліменти  на  утримання
доньки ОСОБА_3 1999 року народження, злісно ухиляється від сплати,
встановлених  рішенням  суду  коштів,   внаслідок   чого   виникла
заборгованість по аліментам за період з 1 червня 2005  року  по  1
березня 2006 року - в сумі 1008 гривень.
     За  ці  дії   вироком   Слов'яносербського   районного   суду
Луганської області від 30 травня 2006 р. ОСОБА_2 засуджено за  ст.
164 ч. 2, з застосуванням ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  роки
6 місяців обмеження волі, а на підставі  ст.  75,  76  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         звільнено від покарання з іспитовим строком на 2 роки.
     За  апеляцією  потерпілої  по  справі  та   прокурора,   який
затвердив обвинувальний висновок, названий  вирок  районного  суду
Апеляційним  судом  Луганської  області,  в  частині   призначення
покарання, скасований і постановлений новий вирок  від  5  вересня
2006 року за яким ОСОБА_2 засуджено за ст. 164  ч.  2  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         з застосуванням ст. 71 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3
роки обмеження волі.
     На  вирок   Апеляційного   суду   подана   касаційна   скарга
засудженого, який просить цей вирок скасувати і  залишити  в  силі
вирок   Слов'яносербського   районного   суду.    Доводи    скарги
обгрунтовуються тим, що він погасив заборгованість  по  аліментам,
що допомагав дитині матеріально але потерпіла укрила цей факт  від
суду. Крім  того  вважає,  що  призначене  покарання  є  неодмінно
суворим.
     Заслухавши  доповідача,  адвоката  ОСОБА_1   який   підтримав
касаційну скаргу засудженого, думку прокурора про залишення вироку
без зміни, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи
касаційної скарги,  колегія  суддів  вважає,  що  скарга  підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
     Суд  правильно   встановив   фактичні   обставини   вчиненого
засудженим злочину.
     Висновки суду грунтуються по доказах  детально  викладених  у
вироку.
     Кваліфікація дій засудженого за  ст.  164  ч.  2  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         відповідає  встановленим  обставинам  і  у  скарзі  не
заперечується.
     Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині  призначення
ОСОБА_2  покарання  з  застосуванням  ст.  75,   76   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , апеляційний суд дійшов  обгрунтованого  висновку  про
призначення реального покарання передбаченого санкцією  ч.  2  ст.
164 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     При цьому апеляційний суд вмотивував  своє  рішення  і  виніс
його відповідно до вимог ст. 65, 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Разом  з  тим  колегія  суддів  вважає,  що  при  призначенні
покарання, апеляційний суд не врахував тих обставин, що ОСОБА_2 до
постановлення вироку відшкодував потерпілій в травні 2006 р.  1500
гривень заборгованості по аліментам про що  свідчать  долучені  до
справи розписки потерпілої ОСОБА_4  та  її  пояснення  в  судовому
засіданні.
     Добровільне відшкодування шкоди, відповідно до п. 2 ст. 66 КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          є  обставиною,  яка   пом'якшує   покарання.
Оскільки апеляційний суд цього не врахував колегія судів знаходить
можливим змінити вирок і пом'якшити ОСОБА_2 призначене за ст.  164
ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання, частково задовольнити  його
касаційну скаргу.
     Враховуючи  наведене,  керуючись  ст.  394-396  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
         колегія суддів,
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
     Вирок Апеляційного суду Луганської області від 5 вересня 2006
року щодо ОСОБА_2 змінити.
     Пом'якшити  йому  покарання  за  ч.  2  ст.  164  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         до 2-х років обмеження волі, а на підставі ст.  71  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         остаточно  за  сукупністю  вироків  призначити
покарання у виді 2-х років 6 місяців обмеження волі.
     В решті названий вирок залишити без зміни.
 
                              Судді:
          Міщенко С.М.    Косарєв В.I.    Школяров В.Ф.