У Х В А Л А
Iменем України
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Косарєва В.I., Школярова В.Ф.
прокурора потерпілого
Кравченко Є.Ф. ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого
ОСОБА_1, цивільного позивача ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 на
вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 9
червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області
від 23 серпня 2005 року.
Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області
від 9 червня 2005 року
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком на 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 на
відшкодування матеріальної шкоди 1227 грн., моральної - 5000 грн.,
на користь ОСОБА_2 матеріальної - 2600 грн., моральної - 8000 грн.
та на користь військової частини А2339 за лікування потерпілого
ОСОБА_1 3569 грн. 66 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня
2005 року вирок щодо ОСОБА_3 в частині цивільного позову змінено,
стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на
відшкодування моральної шкоди по 10000 грн. кожному.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 5 жовтня
2004 року, приблизно о 21-й год., перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2101, що належить ОСОБА_4, і
рухаючись по дорозі Остропіль-Вовковинці в напрямку IНФОРМАЦIЯ_2,
він порушив вимоги п.п. 2.1 "а", 2.3 "б", 2.9 "в", 12.1, 12.2,
12.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність,
не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечного інтервалу,
внаслідок чого вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які
рухались в попутному напрямку по правому узбіччю дороги, що
призвів до смерті ОСОБА_5 та заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних
ушкоджень.
У касаційних скаргах:
- потерпілий ОСОБА_1 та цивільний позивач ОСОБА_2 просять
судові рішення щодо засудженого ОСОБА_3 скасувати, постановити
новий вирок, посилаючись на м'якість призначеного йому покарання,
а також просять збільшити на їх корить розмір моральної шкоди;
- засуджений ОСОБА_3 просить судові рішення змінити, від
відбування призначеного покарання звільнити на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на щире каяття, молодий вік та
часткове відшкодування заподіяної шкоди.
Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_1, який підтримав
свою касаційну скаргу в частині скасування судових рішень про
відшкодування моральної шкоди, думку прокурора про скасування
судових рішень в частині цивільного позову, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а
потерпілого та цивільного позивача підлягає задоволенню в частині
вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди.
Як видно із матеріалів справи, висновки суду про винність
ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили
смерть потерпілого ОСОБА_5 та потягли заподіяння тяжких тілесних
ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, обгрунтовані доказами, зібраними у
справі та наведеними у вироку, які ретельно досліджені судом і
отримали належну оцінку. Об'єктивність оцінки наведених у вироку
доказів судом першої інстанції визнав і апеляційний суд у своїй
ухвалі.
Тому колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених у
справі фактичних обставин, злочинні дії засудженого ОСОБА_3 судом
вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що не
оскаржується потерпілим та засудженим у касаційних скаргах.
Що ж стосується доводів касаційної скарги потерпілого про
невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню
тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості, то колегія
суддів вважає їх необгрунтованими.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що покарання
засудженому ОСОБА_3 призначено судом відповідно до вимог ст.ст.
65-67 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, бо свою вину у вчиненні злочину він
визнав повністю і щиро покаявся, за місцем роботи та проживання
характеризується позитивно, раніше до адміністративної чи
кримінальної відповідальності не притягувався, частково
відшкодував заподіяну потерпілим матеріальну та моральну шкоду, а
також його молодий вік. З урахуванням зазначених обставин судом
ОСОБА_3 призначено як основне, так і додаткове покарання в межах
санкції закону, яке не можна визнати явно несправедливим внаслідок
м'якості.
Засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи кваліфікації своїй дій
просить призначене йому покарання пом'якшити шляхом звільнення від
його відбування на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Проте колегія суддів вважає, що судом повною мірою враховані
усі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з
чим покарання засудженому призначено фактично в мінімальних межах
санкції закону. Тому законних підстав для звільнення засудженого
ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням колегією суддів
не встановлено.
Що ж стосується доводів касаційної скарги потерпілого та
цивільного позивача про неправильне вирішення судами першої і
апеляційної інстанції питання про відшкодування заподіяної ним
злочином моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх
обгрунтованими, виходячи із тяжкості наслідків вчиненого злочину
та моральних страждань потерпілих, які наведені ними у своїй
касаційній скарзі.
При цьому колегія суддів виходить із того, що визначені
судами суми моральної шкоди є явно замалими, визначеними без
урахування фактичних обставин справи, тяжкості злочину та тяжкості
наслідків, що настали внаслідок його вчинення.
Тому судові рішення в частині вирішення питання про
відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного
судочинства.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без
задоволення.
Касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та цивільного позивача
ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від
9 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької
області від 23 серпня 2005 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення
цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд в порядку цивільного судочинства.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Косарєв В.I. Школяров В.Ф.