У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Верещак В.М.,

     суддів

     Пивовара В.Ф., Редьки А.I.,

     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 листопада  2006
року  кримінальну  справу  за  касаційними  скаргами    засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду  м.  Києва
від 10 червня 2005р.,

     в с т а н о в и л а:

     Зазначеним вироком  засуджені:

     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимий,

     та

     ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимий,

     - засуджені за ст. 186 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5  років
позбавлення волі кожен.

     Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2  визнані винними у  тому,  що
вони за попередньою змовою між собою 11.02.2005р. близько 23 год.,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з двома особами,
матеріали  відносно  яких  виділені  в  окреме   провадження,   за
попередньою змовою групою осіб,  біля  АДРЕСА_1  із  застосуванням
насильства, що не є небезпечним для життя і  здоров'я  потерпілого
пограбували ОСОБА_3, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження,  та
заволодівши його грошима у сумі 6 гривень.

     Ухвалою колегії суддів судової палати  з  кримінальних  справ
апеляційного суду  м.  Києва  від  8  листопада  2005  року  вирок
залишений без зміни.

     У касаційних скаргах засуджені  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  просять
судові рішення у справі  скасувати,  а  справу  закрити,  оскільки
пограбування  ОСОБА_3  вони  не  вчиняли,  а   безпідставно   були
затримані працівниками міліції. У справі  були  допущені  порушені
вимоги  кримінально-процесуального  закону,   у   тому   числі   і
застосування недозволених методів ведення слідства.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг,
колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити.

     Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  у
вчинені злочину  за  обставин,  викладених  у  вироку,  відповідає
фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю  розглянутих
в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

     Так, з показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 11.02.2005
р. близько 22.50 год. він підійшов до свого під'їзду  АДРЕСА_1.  В
його бік йшла група молодих людей, при цьому він почув як  один  з
хлопців з тієї групи  запропонував  його  пограбувати.  Через  2-З
секунди до нього підбігло двоє хлопців і  один  з  них,  який  був
одягнутий в дублянку, наніс йому сильний удар кулаком в чоло. Йому
продовжили завдавати удари руками  і  ногами,  спочатку  били  два
хлопці,  а  потім  до  них  приєдналися  ще  два  хлопці,  нанесли
приблизно 6 ударів у чоло і не менше 6 ударів по тулубу.  Хтось  з
хлопців витяг у нього  з  кишені  гроші  в  сумі  6  грн.  Дружина
викликала міліцію, коли приїхали працівники міліції, він розповів,
що трапилось, і  разом  з  ними  у  патрульній  машині  поїхав  по
IНФОРМАЦIЯ_2.  За  зупинкою  громадського  транспорту  знаходилось
декілька осіб, які побачивши  міліцейську  машину  почали  тікати,
працівники міліції, переслідуючи їх, затримали ОСОБА_2 і  ОСОБА_1.
Він підійшов до останнього і сказав, що  це  саме  та  особа,  яка
вчинила відносно нього злочин, на що ОСОБА_1відповів,  що  жалкує,
що вони його не добили.

     За  даними  протоколів  пред'явлення   осіб   для   впізнання
потерпілий ОСОБА_3 серед представлених осіб опізнав ОСОБА_1 О.В. і
ОСОБА_2 як осіб, які напали на нього.

     Про те, що  ОСОБА_3 біля  під'їзду  били  невідомі  ствердили
свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

     Згідно  з  даними  висновку  судово-медичної   експертизи   у
потерпілого ОСОБА_3 були виявлені легкі тілесні ушкодження.

     За таких  обставин  дії   ОСОБА_2  і  ОСОБА_1   кваліфіковані
правильно.

     Міра покарання призначена їм з урахуванням вимог  ст.  65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Iстотних порушень норм кримінально-процесуального  закону,  у
тому  числі  і  тих,  на  які  посилаються  у  касаційних  скаргах
засуджені,  і,  які  тягли  б  за  собою   скасування   чи   зміну
постановлених судових рішень не встановлено.

     Підстав для призначення  справи  до  касаційного  розгляду  з
обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , не знайдено.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

     у х в а л и л а:

     У задоволенні касаційних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.     

                            С у д д і:

     Верещак В.М.  Пивовар В.Ф.  Редька А.I.