У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Верещак В.М.
суддів
Пивовара В.Ф. і Редьки А.I.
розглянула в судовому засіданні 9 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Свердловського районного суду
Луганської області від 13 червня 2005 року, яким засуджено
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
неодноразово судимого, останнього разу -
17 серпня 2001 року за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 42 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки шість місяців позбавлення,
звільненого умовно - достроково 26 листопада 2003 року
на один рік 2 місяці 12 днів,
за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на шість
років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
сім років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є
його власністю, за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів йому призначено вісім років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст.
71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вироків йому призначено
остаточне покарання - дев'ять років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
судимого 24 вересня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки позбавлення волі
і на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого
від відбування покарання з випробуванням на два роки,
за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки
позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять
років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
шість років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів йому призначено шість років
позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю вироків йому призначено остаточне покарання - сім років
шість місяців позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у тому, що він 28 грудня 2003
року за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_3, ОСОБА_4 і
ОСОБА_5, яких втягнув у злочинну діяльність, біля дитячого садка,
що в парку IНФОРМАЦIЯ_3, застосовуючи до ОСОБА_6 насильство, яке
не є небезпечним для життя і здоров'я, відкрито заволоділи майном
на суму 36 грн.
7 січня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з
неповнолітніми ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 біля будинку,
що АДРЕСА_1, застосовуючи до ОСОБА_8 насильство, яке не є
небезпечним для життя і здоров'я, відкрито заволоділи майном на
суму 1.006 грн.
19 січня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_9 і
ОСОБА_5 в районі пустиря, що між територією IНФОРМАЦIЯ_4,
застосовуючи до ОСОБА_10 насильство, яке не є небезпечним для
життя і здоров'я, відкрито заволоділи майном на суму 1.208 грн.
27 січня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3
біля будинку АДРЕСА_2 вчинили напад на ОСОБА_11, під час якого,
застосовуючи до потерпілого небезпечне для життя і здоров'я
насильство (збили його з ніг і нанесли ногами серію ударів в різні
ділянки тіла) та погрожуючи розправою, заволоділи майном на суму
1.396 грн. 70 коп.
8 лютого 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 біля будинку по АДРЕСА_3, застосовуючи до ОСОБА_12
насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, відкрито
заволоділи майном на суму 500 грн.
28 лютого 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3,
перебуваючи в барі IНФОРМАЦIЯ_5 та застосовуючи до ОСОБА_13
насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, відкрито
заволоділи майном на суму 890 грн.
У період з 1 по 15 березня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою
змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з салону автомобіля ОСОБА_14
"ВАЗ-2103", що знаходився біля будинку АДРЕСА_4, вчинили крадіжку
майна на суму 390 грн.
У період з 1 по 15 березня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою
змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з салону автомобіля ОСОБА_15
"HONDA - CIVIK", що знаходився біля будинку АДРЕСА_5, відкрито у
присутності господаря викрали майно на суму 60 грн.
7 березня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 і
ОСОБА_3 в районі дитячого садка IНФОРМАЦIЯ_6 і ПТУ НОМЕР_1,
застосовуючи до ОСОБА_16 насильство, яке не є небезпечним для
життя і здоров'я, відкрито заволоділи майном на суму 700 грн.
9 березня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1,
ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з салону автомобіля ОСОБА_17 "TOYOTA - F", що
знаходився біля будинку АДРЕСА_6, вчинили крадіжку майна на суму
410 грн.
У період з 9 до 15 березня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою
змовою з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з салону автомобіля ОСОБА_18
"ВАЗ-2103", що знаходився біля будинку по АДРЕСА_7, вчинили
крадіжку майна на суму 1.135 грн.
11 березня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1
і ОСОБА_3 з салону автомобіля ОСОБА_19 "MAZDA - 323", що
знаходився біля будинку АДРЕСА_8, вчинили крадіжку майна на суму
648 грн.
16 березня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у парку IНФОРМАЦIЯ_3, застосовуючи до
ОСОБА_19 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я,
відкрито заволоділи майном на суму 1.430 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 жовтня
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з обвинувачення
ОСОБА_1 епізод від 28 лютого 2004 року щодо потерпілого ОСОБА_13
за недоведеністю, постановлено вважати його засудженим за ч. 3 ст.
185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ст. 70, ст. 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання, призначеного йому судом першої
інстанції. В решті вирок щодо ОСОБА_1 і в цілому щодо ОСОБА_2
залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати
судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Вказує, що досудове і судове слідство були проведені однобічно,
неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального
закону, в тому числі з порушенням його права на захист. Твердить,
що до злочинів він не причетний. Суд взяв до уваги лише
неправдиві, суперечливі показання потерпілих і свідків, які
обмовили його, а також його власні показання, отримані під
фізичним і психологічним тиском з боку працівників міліції.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі ставить питання про
скасування вироку й ухвали через неправильне застосування
кримінального та істотні порушення кримінально - процесуального
закону. Твердить, що розбійного нападу на ОСОБА_11 не вчиняв, у
змові з іншим засудженим не перебував і при цьому умислу на
заволодіння майном потерпілого не мав. Також зазначає, що не
вчиняв злочинів щодо ОСОБА_14, ОСОБА_13 і ОСОБА_16. Вважає, що
судові інстанції допустили істотні порушення КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
під час провадження у справі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5
і ОСОБА_3, якими судові рішення не оскаржуються, і щодо яких
касаційне подання не принесено.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають
задоволенню.
Винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх
засуджено, у тому числі в тих епізодах, які ними оскаржуються,
матеріалами справи доведена.
Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався у вироку не лише на
показання самих засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які упродовж
досудового слідства в присутності захисників, а останній - також у
присутності свого законного представника, розповідали про
обставини вчинення злочинів щодо потерпілих. При цьому вони
твердили, що дійсно з автомобіля ОСОБА_14 відкрито викрали майно
потерпілого, підтверджували вони і вчинення грабежу потерпілих
ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_19, і крадіжок майна з салонів
автомобілів ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19
Аналогічними були показання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на відтворенні
з ними обстановки і обставин події з участю захисників і понятих.
Їхні показання підтвердили потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, а також свідки ОСОБА_21,
ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26
Так, з показань потерпілого ОСОБА_11 убачається, що ОСОБА_2
наніс йому удар в обличчя, а інші особи схопили його ззаду за шию,
повалили на землю і нанесли серію ударів ногами в різні частини
тіла, а ОСОБА_2 при цьому погрожував, що "підріже, якщо він буде
чинити опір", після чого в нього відібрали куртку з мобільним
телефоном і грошима, а також пакет з продуктами. Ці показання
потерпілого знайшли підтвердження даними висновку судово-медичної
експертизи про виявлення у ОСОБА_11 перелому 10-го ребра, що
відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також
численних саден і крововиливів, походження яких можливе в час і за
обставин, про які повідомив потерпілий.
За словами потерпілого ОСОБА_14, він побачив хлопців, які
викрадали з його автомобіля майно і помітивши його, тут же втекли.
Він намагався затримати ОСОБА_2, але не утримав. Аналогічними були
показання засудженого ОСОБА_1, про те, що під час вчинення
крадіжки з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із автомобіля ОСОБА_14 вони були
виявлені потерпілим, але їм удалося втекти з викраденим.
Потерпілий ОСОБА_13 прямо вказав на ОСОБА_2 як на особу, що
разом з іншими пограбувала його, при цьому детально розповів про
обставини вчинення засудженим злочину щодо нього на очній ставці з
останнім.
З показань потерпілого ОСОБА_16 убачається, що троє осіб,
серед яких були ОСОБА_2 і ОСОБА_1, наздогнали його біля воріт
дитячого садка і стали вимагати гроші, а на відмову, його побили й
відібрали золоту печатку і норкову шапку. Його показання
підтвердив засуджений ОСОБА_1, повідомивши, що вчинив цей злочин
за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
За таких обставин суд правильно кваліфікував злочинні дії
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_2, крім того, ще за ч. 2 ст. 187 і
ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Покарання засудженим призначене у відповідності з вимогами
закону, воно є необхідним і достатнім для виправлення кожного з
них і попередження нових злочинів.
Будь-яких даних про те, що досудове слідство чи судовий
розгляд справи проведені з порушенням вимог КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, у тому числі тих його норм, що забезпечують право на
захист, не встановлено.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
Відмовити засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в задоволенні
касаційних скарг.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.I. Верещак В.М.