У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.
суддів
Пивовара В.Ф., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 7 квітня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого, -
засуджено:
- за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років 6
місяців позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 9 років 9 місяців позбавлення
волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1779 грн.
73 коп. матеріальної та 4000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання про стягнення із засудженого 1059 грн. 24
коп. за проведення експертиз.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 червня
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21 жовтня 2004 року,
приблизно о 12 годині, на кухні будинку АДРЕСА_1, під час сварки з
ОСОБА_3, яка виникла на грунті неприязних стосунків, з метою
умисного вбивства останньої, завдав їй спочатку 4 удари кухонною
дошкою по голові, після цього, накинувши на шию потерпілої
мотузок, задушив її. Смерть ОСОБА_3 настала від механічної
асфіксії.
Після чого ОСОБА_1 таємно викрав ювелірні прикраси ОСОБА_3 на
суму 2200 грн.
3 листопада 2004 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, під
час обшуку помешкання ОСОБА_1 у гаражі за вищезазначеною адресою,
представниками міліції була виявлена та вилучена бойова граната
РГД-5, яка є бойовим припасом, яку він незаконно придбав восени
1996 року та зберігав.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на відсутність
в його діях складів злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 1 та 263
ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, зазначає, що убивати ОСОБА_3 не
хотів, не контролював свої дії внаслідок образи потерпілої,
просить, як убачається зі змісту скарги, постановлені щодо нього
вирок та ухвалу змінити, застосувавши ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та пом'якшивши призначене покарання.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та
перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за
викладених у вироку обставин, грунтуються на зібраних по справі
доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який частково
визнав свою вину, потерпілої ОСОБА_2, її представника ОСОБА_4,
свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших, даних протоколів огляду місця
події та місця виявлення трупа, відтворення обстановки та обставин
події, обшуку домоволодіння, висновків судово-медичних та
судово-психіатричної експертиз, інших матеріалах справи.
Характер заподіяного ОСОБА_3 тілесного ушкодження від якого
настала її смерть - механічної асфіксії в результаті здавлення шиї
петлею, свідчить про направленість умислу ОСОБА_1 на позбавлення
життя потерпілої.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи, на момент
вчинення злочину ОСОБА_1 розумів і міг керувати своїми діями, в
стані фізіологічного афекту чи в іншому особливому стані не
перебував.
Тому посилання в скарзі засудженого на те, що убивати ОСОБА_3
не хотів і не контролював свої дії є безпідставним.
Твердження засудженого про те, що в його діях відсутні склади
злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 1 та 263 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
також необгрунтовані.
Згідно показань ОСОБА_1, після вбивства ОСОБА_3 він зняв з
руки потерпілої каблучку, яку тій подарував коханець, та інші
ювелірні прикраси.
Бойова граната РГД-5 була видана працівникам міліції під час
та у зв'язку з проведення обшуку в його помешканні.
Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному
суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій
засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
України не виявлено.
Покарання ОСОБА_1 призначено з додержанням ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів,
даних про особу винного та обставин, які пом'якшують покарання.
Обране засудженому покарання колегія суддів вважає необхідним і
достатнім для його виправлення, а тому підстав для пом'якшення
покарання не вбачає.
Цивільний позов вирішено у відповідності до чинного
законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С у д д і :
Редька А.I. Пивовар В.Ф. Заголдний В.В.