У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.
суддів
Кривенди О.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Запорізької області на вирок Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 18 травня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, раніше судимого 23.02.04 року за ч. 1 ст. 366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі, засуджено за ч. 3 ст.
212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі з
позбавленням на 1 рік права обіймати керівні посади на
підприємствах, незалежно від форми власності та конфіскацією
всього майна.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. звільнено
від відбування покарання з випробуванням 2 роки та покладено на
нього обов"язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1. не переглядався.
ОСОБА_1. визнано винуватим та засуджено за те, що він у
період 2002 та 9 місяців 2003р., будучи IНФОРМАЦIЯ_1 та
відповідальним за правильне нарахування податків та вчасну їх
сплату до бюджету, умисно ухилився від сплати у встановленому
законом порядку податків, що призвело до фактичного ненадходження
до бюджету 308500грн.
У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області
зазначає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не відповідає тяжкості вчиненого та особі
засудженого внаслідок м"якості. Крім того, заступник прокурора
посилається також на те, що суд першої інстанції прийняв рішення
щодо дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
без з"ясування думки учасників судового розгляду, не
роз"яснив їм правові наслідки застосування цієї норми закону, що
при розгляді справи судом були порушені вимоги ст. 317 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, а звільняючи ОСОБА_1. від відбування покарання з
випробуванням на підставі ст.. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд
порушив вимоги ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, застосувавши до
засудженого конфіскацію майна.
Просить вирок щодо ОСОБА_1. скасувати, а кримінальну справу
направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який вважав за необхідне задовольнити касаційне
подання, перевіривши кримінальну справу, колегія суддів приходить
до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню
з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені
злочину, за який його засуджено, грунтується на сукупності
зібраних по справі доказів і не оспорюється в касаційному поданні.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 212 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Основне покарання та додаткове покарання у виді позбавлення
на 1 рік права обіймати керівні посади на підприємствах, незалежно
від форми власності, ОСОБА_1 призначено у відповідності до
положень ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у межах, установлених у
санкції ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідно до положень
Загальної частини КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з врахуванням ступеню
тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що
пом"якшують покарання.
Звільняючи ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням
на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд навів у вироку
переконливі підстави прийняття такого рішення. Зокрема, суд
врахував, як вбачається з вироку, щире каяття ОСОБА_1. і активне
сприяння розкриттю злочину, що він має на утриманні неповнолітню
дитину, позитивно характеризується до скоєного.
Наведені обставини, що пом"якшують покарання, та дані про
особу винного давали суду підстави дійти висновку про можливість
виправлення засудженого без відбування покарання, якщо він
протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового
злочину і виконає покладені на нього обов"язки.
Проте, вирок підлягає зміні у зв"язку з необгрунтованим
призначенням засудженому додаткового покарання у вигляді
конфіскації майна. Відповідно до ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у
разі звільнення на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від
відбування покарання з випробуванням, засудженому можуть бути
призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права
обіймати певні посади або займатись певною діяльністю та
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу.
Призначення такого додаткового покарання як конфіскація майна
при застосуванні до засудженого положень ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
законом не передбачено.
Посилання у касаційному поданні про порушення судом ст.ст.
299, 301-1 та 317 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
є безпідставним,
оскільки, як видно із протоколу судового засідання, судовий
розгляд справи проведено у відповідності з вимогами зазначених
норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання заступника прокурора Запорізької області
частково задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 травня
2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з нього призначення
засудженому додаткової міри покарання у виді конфіскації майна.
С у д д і :
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Мороз М.А.