У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів за участю прокурора
Кривенди О.В., Лавренюка М.Ю. Сорокіної О.А.
розглянула у судовому засіданні 9 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.,
ОСОБА_7., та захисників ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_10
і ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7., ОСОБА_11. і ОСОБА_3 в
інтересах засудженого ОСОБА_12 на вирок Кіровського районного суду
м. Кіровограда від 20 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду
Кіровоградської області від 8 листопада 2005 року.
Вироком місцевого суду:
ОСОБА_1,уродженця та жителя м. Кіровоград,
судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на сім років з
конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч.2 ст.146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на два роки;
- за ч.3 ст.189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років з
конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч.2 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на два роки.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, ОСОБА_1. призначено десять років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст.257 та ч.1 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.
ОСОБА_1 виправдано;
ОСОБА_4, уродженця та жителя м. Київ,
раніше судимого: 28 грудня 1999 року
Ленінградським районним судом м. Києва
за ч.2 ст.206 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі. Звільнився 28 квітня 2000 р.
умовно-достроково на 10 місяців 17 днів,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на шість років
з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч.2 ст.146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на один рік
шість місяців;
- за ч.3 ст.189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на шість років
з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, ОСОБА_4 призначено сім років шість місяців позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 за
сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого
покарання за вироком Ленінградського районного суду м. Києва від
28 грудня 1999 року остаточно призначено вісім років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч.ч. 1, 2 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 виправдано;
ОСОБА_2, уродженця та жителя м. Кіровоград,
раніше судимого: 10 березня 2004 року
Ленінським районним судом м. Кіровограда
за ч.1 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років 6 місяців
позбавлення волі,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на шість років
шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою
власністю;
- за ч.2 ст.146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на два роки;
- за ч.3 ст.189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на сім років з
конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч.2 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на один рік
шість місяців.
На підставі ч. 1ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, ОСОБА_2. призначено вісім років шість місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою
власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_2., за
сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання не
відбутого за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від
10 березня 2004 року, остаточно призначено одинадцять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою
власністю.
За ст.257 та ч.1 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.
ОСОБА_2 виправдано;
ОСОБА_7, уродженця IНФОРМАЦIЯ_1,
жителя м. Кіровоград, судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на шість
років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його
особистою власністю;
- за ч. 2 ст. 146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на один рік
шість місяців;
- за ч. 3 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на шість
років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_7, за
сукупністю злочинів, призначено сім років шість місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою
власністю.
За ст. 257 та ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001р.
ОСОБА_7. виправдано;
ОСОБА_6, уродженця та жителя м. Кіровоград,
раніше судимого: 25 грудня 2001 року
Кіровськ им районним судом м. Кіровоград
за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на шість
років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч. 2 ст. 146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на один рік
шість місяців;
- за ч. 3 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на шість
років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_6., за
сукупністю злочинів призначено сім років шість місяців позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_6., за
сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань за цим
вироком і вироком Кіровоградського районного суду м. Кіровограда
від 25 грудня 2001 року, остаточно призначено дев'ять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою
власністю.
За ст. 257 та ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_6.
виправдано;
ОСОБА_3, уродженця та жителя м. Кіровоград,
судимості не має,
засуджено:
- за ч. 1 ст. 123 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на один рік
виправних робіт, з відрахуванням у доход держави 20% заробітку;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.
на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна,
що є його особистою власністю.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_3, за
сукупністю злочинів, призначено п'ять років позбавлення волі з
конфіскацією 1¤2 частини майна, що є його особистою власністю.
За ч.1 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. ОСОБА_3
виправдано;
ОСОБА_5, уродженця м. Київ, жителя м. Кіровоград,
судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на шість
років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч. 2 ст. 146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на один рік
шість місяців;
- за ч. 3 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на шість
років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_5 за
сукупністю злочинів призначено сім років шість місяців позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч.ч. 1, 2 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001
р. ОСОБА_5 виправдано;
ОСОБА_12, уродженця IНФОРМАЦIЯ_2,
жителя м. Київ, судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р. на шість
років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
- за ч. 2 ст. 146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на один рік
шість місяців;
- за ч. 3 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на шість
років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_12, за
сукупністю злочинів призначено сім років шість місяців позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
За ст. 257 та ч.ч. 1,2 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.
ОСОБА_12 виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_2.,
ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_12:
- на користь ОСОБА_13 10 000 грн. на відшкодування моральної
шкоди, солідарно;
- у доход держави по 55 грн. 42 коп. судових витрат, з
кожного
Як визнав суд, ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_7,
ОСОБА_6., ОСОБА_5 та ОСОБА_12., за попередньою змовою між собою,
вчинили: розбійний напад з метою заволодіння чужим майном,
поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я
потерпілого та погрозою застосування такого насильства; вимагання
передачі права на майно, з погрозою вбивством та заподіянням
тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством, небезпечним для
життя потерпілого, за попередньою змовою, повторно, спричиненням
матеріальної шкоди у великих розмірах; незаконне позбавлення волі,
що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.
Крім того, ОСОБА_1. та ОСОБА_2 незаконно носили кастети.
ОСОБА_3. вчинив пособництво у вимаганні права на передачу чужого
майна із погрозою застосування насильства, за попередньою змовою
групою осіб, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і
здоров'я потерпілого та заподіянням матеріальної шкоди у великих
розмірах та незаконне позбавлення волі.
За вироком суду злочини було вчинено за таких обставин.
11 січня 2001 року, приблизно о 7 годині, ОСОБА_1., ОСОБА_4.,
ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_12. та дві особи,
невстановлені слідством, за попередньою змовою між собою, з метою
заволодіння чужим майном, шляхом застосування до потерпілого
ОСОБА_13 насильства та погроз, на автомобілях ВАЗ 2109 державний
номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_2,
прибули на АДРЕСА_1 і почали спостереження за автомобілем
"Ауді-100" державний номерний знак НОМЕР_3, що належав ОСОБА_13.
При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_5, за попередньою домовленістю з іншими
учасниками нападу, мали при собі зброю, відповідно, кастет та
рушницю "Магнум" 12 калібру НОМЕР_3, котра була зареєстрована за
ОСОБА_3 і яку він надав для використання при заволодінні чужим
майном.
Вказані особи, переслідуючи ОСОБА_13, приблизно о 10 годині,
на АДРЕСА_2, біля вcїзду в тролейбусне депо, із застосуванням
насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, напали на
ОСОБА_13 та заволоділи його автомобілем "Ауді-100", мобільним
телефоном "Еріксон", автомагнітолою "Піонер" та 4 колонками,
заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 40 869
грн.
При цьому ОСОБА_7 зайняв переднє пасажирське сидіння, а
ОСОБА_2, ОСОБА_6. та інша особа, відкривши дверцята автомобіля з
боку водія, завдали удари ОСОБА_13 у різні частини тіла. ОСОБА_2
бив потерпілого кастетом.
ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6. та інша особа, діючи узгоджено, із
застосуванням фізичного насильства, помістили ОСОБА_13 на заднє
сидіння автомобіля "Ауді - 100" і вивезли його у лісосмугу поблизу
с. Соколівка Кіровоградського району, куди прибули й інші учасники
нападу.
ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_5 та дві інші
особи, з метою отримання від потерпілого права власності на
автомобіль, завдали ОСОБА_13 численні удари руками і ногами у
різні частини тіла. ОСОБА_1. завдав удар ножем у ділянку лівого
стегна, ОСОБА_2 - ногами у груди. ОСОБА_1. та ОСОБА_12.
погрожували ОСОБА_13 позбавленням життя. Ці погрози, з урахуванням
наявності у ОСОБА_5 рушниці "Магнум", а у ОСОБА_6. - макету
пістолета, потерпілий сприймав як реальні.
Крім того, продовжуючи незаконно утримувати потерпілого,
учасники нападу перевезли ОСОБА_13 у сад біля с. Соколівка.
ОСОБА_1., діючи з відома інших учасників, прив'язав потерпілого до
дерева, і утримували його з 12 до 21 години 11 січня 2001 року,
вимагаючи передачі права на автомобіль "Ауді - 100" та погрожуючи
вбивством.
Упродовж з 21 години 11 січня до 19 години 12 січня 2001
року, спочатку ОСОБА_1. і ОСОБА_2, а потім ОСОБА_4., ОСОБА_7,
ОСОБА_6., ОСОБА_5, ОСОБА_12. та дві інші особи незаконно
утримували ОСОБА_13 у будинку на АДРЕСА_3, а потім у квартирі
АДРЕСА_4, де продовжували погрожувати застосуванням насильства.
12 січня 2001 року, ОСОБА_2, ОСОБА_6., ОСОБА_12. та ОСОБА_4.,
за вказівкою ОСОБА_1., на автомобілі ВАЗ доставили ОСОБА_13 у
нотаріальну контору на АДРЕСА_5, де приватний нотаріус ОСОБА_14
оформив на ім'я ОСОБА_12 довіреність на право керування і
розпорядження автомобілем "Ауді - 100" державний номерний знак
НОМЕР_3.
Після цього, з метою недопущення скасування довіреності,
вказані особи привезли ОСОБА_13 у квартиру АДРЕСА_4, де ОСОБА_1.,
у присутності учасників злочину, завдав потерпілому численні удари
молотком і кастетом по різних частинах тіла, заподіявши ОСОБА_13
середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Приблизно о 19 годині, 12 січня 2001 року, ОСОБА_5 та інша
особа перевезли потерпілого у квартиру АДРЕСА_5, де ОСОБА_3 разом
із ОСОБА_7 та іншою особою незаконно утримували ОСОБА_13 до 17
години 13 січня 2001 року.
Після цього ОСОБА_13 було перевезено у квартиру АДРЕСА_6, де
ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6. та інша особа продовжували незаконно
утримувати ОСОБА_13
Після переоформлення ОСОБА_12., шляхом укладення договору
купівлі-продажу від 13 січня 2001 року у м. Києві автомобіля
"Ауді - 100" на ім'я знайомої ОСОБА_2. - ОСОБА_17, ОСОБА_13 було
звільнено о 23 годині 30 хв. 13 січня 2001 року.
Внаслідок нападу і вимагательства ОСОБА_13 було заподіяно
матеріальну шкоду (39033 грн. 66 коп.), яка у 600 і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, ОСОБА_2 залишив у себе і носив при собі, а також
зберігав за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_6 -
кастет, котрий визнано холодною зброєю.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить судові рішення щодо нього
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що
досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, не
враховано протиправну поведінку потерпілого, яка передувала
вчиненню злочинів щодо нього і який його умисно обмовив. Було
порушено його право на захист, оскільки він не був ознайомлений із
висновком судово-медичної експертизи щодо характеру тілесних
ушкоджень, виявлених у ОСОБА_13 На досудовому слідстві до нього
застосовувалися незаконні методи.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7. - ОСОБА_9, підтримуючи
доводи засудженого, як видно із її змісту, також просить судові
рішення щодо ОСОБА_7. скасувати, оскільки вважає, що висновки суду
не відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_7. у
вчиненні злочинів не доведена, а потерпілий обмовив його. При
призначенні покарання за сукупністю злочинів суд безпідставно
застосував ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи
правильність встановлення фактичних обставин справи та
кваліфікацію його злочинних дій, просить урахувати пом'якшуючі
обставини (позитивну характеристику, наявність на утриманні
малолітньої дитини та похилого віку матері, поганий стан здоров'я,
а також те, що він судимості не мав) і призначити покарання із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнити його від
відбування покарання на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, вказує, що при призначенні остаточно покарання за
сукупністю злочинів, суд невірно застосував кримінальний закон.
Засуджений ОСОБА_3 просить судові рішення щодо нього
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає,
що злочини не вчиняв і його винність судом не доведена.
Захисники ОСОБА_11. та ОСОБА_3 в інтересах засудженого
ОСОБА_3. у касаційній скарзі зазначають, що апеляційний суд не
розглянув доводи їх апеляції про однобічність та неповноту
досудового та судового слідства, а також про фальшування доказів у
справі. Захисники вважають, що призначене ОСОБА_3 покарання є
надто суворим.
Засуджений ОСОБА_6. та його захисник ОСОБА_8 у касаційних
скаргах просять судові рішення щодо ОСОБА_6. скасувати, а справу
закрити за відсутністю у його діях складу злочину. Зазначають, що
висновки суду не відповідають фактичним обставинам справ, винність
ОСОБА_6. не є доведеною, попередньої змови на вчинення злочинів з
іншими засудженими у нього не було, судове слідство проведено
однобічно. К рім того, засуджений та захисник вказують, що суд
невірно визначив строк покарання за сукупністю вироків і не
врахував пом'якшуючі обставини.
У касаційній скарзі ОСОБА_4. зазначає, що досудове та судове
слідство проведено однобічно та неповно з порушенням
кримінально-процесуального закону. Справу щодо нього сфальшовано,
а потерпілий обмовив усіх засуджених. При розгляді справи було
порушено його право на захист, а при призначенні покарання -
вимоги ст. 67 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, засуджений вказує
на те, що під час розгляду апеляційної скарги не спростовані усі
доводи його апеляції. Просить судові рішення скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі, не оспорюючи
правильність встановлення фактичних обставин справи та
кваліфікацію його злочинних дій, просить судові рішення щодо нього
змінити та пом'якшити призначене покарання. Крім того, просить
урахувати у строк покарання перебування його під вартою за
попереднім вироком з 17 квітня 2000 року по 27 грудня 2000 року.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові
рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, на досудовому слідстві було допущено неповноту
та однобічність дослідження доказів у справі, порушено
кримінально-процесуальний закон та неправильно застосовано
кримінальний закон. Матеріали справи сфальшовано, апеляційний суд
не спростував доводи його апеляції. Вказує на те, що злочини він
не вчиняв, і разом із тим вважає, що призначене йому покарання не
відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу
через суворість.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові
рішення законними і обгрунтованими, перевіривши матеріали справи
та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
скарги засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.,
ОСОБА_7., та захисників ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_21
і ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7. задоволенню не
підлягають, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_3. та його
захисників ОСОБА_11. і ОСОБА_3 - мають бути задоволені частково.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7.
у вчиненні злочинів, за обставин вказаних у вироку, стверджується
сукупністю перевірених у судовому засіданні доказів.
Суд підставно послався у вироку, як на доказ винності
засуджених, на показання потерпілого ОСОБА_13, який у судовому
засіданні детально розповів про обставини вчинення злочинів щодо
нього і повідомив про участь кожного із засуджених у злочинах та
про використання зброї при їх вчиненні. Показання потерпілого є
послідовними і узгоджуються із іншими доказами у справі, а саме, з
даними, що містяться у протоколах відтворення обстановки та
обставин події за участю потерпілого, пред'явлення осіб для
впізнання, відповідно до яких ОСОБА_13. впізнав ОСОБА_1, ОСОБА_4,
ОСОБА_7., ОСОБА_3., ОСОБА_5, та ОСОБА_6 як осіб, що разом із
іншими засудженими вчинили злочини щодо нього, пред'явлення
предметів для впізнання, очних ставок потерпілого із засудженими.
Винність засуджених стверджується й показаннями самих
засуджених ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_3., ОСОБА_12, котрі вони
давали на досудовому слідстві, свідків ОСОБА_18., ОСОБА_19.,
ОСОБА_20, а також даними, що є у протоколах огляду місця події,
обшуків, огляду вилучених предметів, відтворення обстановки та
обставин події за участю ОСОБА_7., висновках судово-медичної,
криміналістичної і товарознавчої експертиз та іншими доказами у
справі.
Суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив докази у
справі і дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1.,
ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. у
вчиненні злочинів, за які їх засуджено.
Зібрані докази свідчать про правильність висновку зробленого
судом і колегія суддів вважає наведені аргументи, переконливими.
Підстав вважати, що потерпілий обмовив засуджених, у справі
не виявлено.
Не підтверджуються зібраними у справі доказами й посилання
засудженого ОСОБА_7. на те, що судом не ураховано протиправну
поведінку ОСОБА_13, оскільки такі дані у справі відсутні.
Посилання засуджених та захисників на те, що винність
засуджених не є доведеною, а докази у справі сфальшовано, з огляду
на наведене, є безпідставними.
Не знайшли свого підтвердження й посилання засуджених на те,
що вчиняючи злочини щодо ОСОБА_13, вони не мали попередньої змови.
Твердження засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_7. та захисника ОСОБА_9
про те, що було порушено право засуджених на захист, є
безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах справи.
Що стосується посилань ОСОБА_7. та його захисника ОСОБА_9 на
те, що на досудовому слідстві до засудженого застосовувалися
незаконні методи, то вони було предметом перевірки і не знайшли
підтвердження у справі.
Правильність кваліфікації злочинних дій засуджених, сумнівів
не викликає.
При призначенні покарання ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 місцевий суд у вироку навів обставини,
котрі він урахував і вказав, чому вважає за необхідне призначити
цим засудженим покарання, саме у виді позбавлення волі.
Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи
засуджених та їх захисників про пом'якшення покарання і не знайшов
підстав для їх задоволення.
Призначене покарання є необхідним та достатнім. Підстав для
його пом'якшення та застосування ст.ст.69 чи 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, не вбачається.
Що стосується доводів наведених у скаргахОСОБА_2 та ОСОБА_6.
про те, що суд при призначенні їм покарання суд не урахував строк
перебуванняОСОБА_2 під вартою за попереднім вироком з 17 квітня
2000 року по 27 грудня 2000 року, а ОСОБА_6. - за цим вироком, то
відповідно до ст.409 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, це питання вирішує
суд за місцем відбування покарання.
Посилання засуджених на неправильне застосування
кримінального закону при призначенні покарання, були предметом
перевірки суду касаційної інстанції і не знайшли свого
підтвердження.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, місцевий суд у вироку навів
обставини, котрі впливають на строк покарання і дійшов правильного
висновку, щодо необхідності призначення ОСОБА_3 покарання саме у
виді позбавлення волі.
Як убачається зі справи, ОСОБА_3 злочин вчинив вперше,
працював, має вищу освіту, характеризується позитивно, на
утриманні має батьків похилого віку. Ці обставини не в повному
обсязі враховані судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів
знаходить, що суд не урахував другорядну участь винного у вчиненні
злочинів щодо ОСОБА_13.
Сукупність цих обставин, на думку колегії суддів, суттєво
знижують ступінь небезпечності особи засудженого для суспільства і
дають підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Посилання захисників ОСОБА_11., ОСОБА_3 та засуджених
ОСОБА_1. і ОСОБА_4 на те, що апеляційний суд не розглянув доводи
їх апеляцій і цим самим допустив істотне порушення
кримінально-процесуального закону, є безпідставними. Зі змісту
ухвали апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції,
із дотриманням вимог ст. 377 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, розглянув усі
доводи апеляції захисників і засуджених, та навів переконливі
підстави на їх спростування, правильно визнавши їх
необгрунтованими.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що
тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., та захисників ОСОБА_8. в інтересах
засудженого ОСОБА_6 і ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7.
залишити без задоволення, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_3
та його захисників ОСОБА_11. і ОСОБА_22- задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня
2005 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від
8 листопада 2005 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_3 покарання за ч.5 ст.27, ч.3 ст.189 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р., із застосуванням ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, до трьох років 6 місяців позбавлення волі з
конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.189 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. та ч.1 ст.123 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вважати
ОСОБА_3 засудженим на три роки 6 місяців позбавлення волі з
конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Лавренюк М.Ю.