У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Коновалова В.М.,

     суддів за участю прокурора

     Скотаря А.М., Селівона О.Ф. Ковтун Н.Я.,

     розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 9  листопада  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на
постановлене судове рішення щодо засудженого ОСОБА_2.,

                       в с т а н о в и л а:

     Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської  області  від
19 жовтня 2005 року ОСОБА_2,раніше не судимого,

     засуджено  за  ч.1   ст.384   КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до 510 грн. штрафу.

     В апеляційному порядку справа не розглядалась.

     За наведених у вироку обставин ОСОБА_2. засуджено за  те,  що
він 17 червня 2003  року  будучи  допитаним  в  якості  свідка  по
кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні  злочину,
передбаченого ч.2 ст.368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , дав показання про
те,  що  являючись  студентом  групи  ЕП-21  Луцького   державного
технічного  університету,  передав  асистенту   кафедри   фінансів
зазначеного університету ОСОБА_3  20  доларів  США  за  допуск  та
отримання позитивної оцінки на іспиті.

     В подальшому, 5  березня  2004  року  ОСОБА_2  перебуваючи  в
приміщенні  Луцького  міського  суду,  будучи   попередженим   про
кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань
за ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , під час допиту в якості свідка,
достовірно знаючи про  неправдивість  своїх  показань  вказав,  що
гроші передав ОСОБА_3 на розвиток кафедри.

     У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати  вирок
щодо ОСОБА_2. і закрити справу за відсутністю події злочину.

     Заслухавши доповідача, прокурора  про  залишення  вироку  без
зміни,  перевіривши  матеріали  справи   та   обговоривши   доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід
відмовити.

     Висновок про  дачу  ОСОБА_2.  завідомо  неправдивих  показань
свідка в суді, незважаючи на невизнання ним вини, суд  обгрунтував
дослідженими в судовому засіданні  доказами,  яким  дав  правильну
юридичну оцінку.

     Тому твердження у касаційній  скарзі  захисника  ОСОБА_1  про
безпідставність    притягнення    ОСОБА_2.     до     кримінальної
відповідальності - безпідставні.

     Вивченням  матеріалів  справи  не  виявлено  порушень   вимог
кримінально-процесуального закону,  які  б  перешкодили  чи  могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний, обгрунтований і справедливий вирок.

     Дії  винного   за   ч.1   ст.384   КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
кваліфіковані вірно, а покарання  призначено  у  відповідності  до
вимог ст.65 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  урахуванням  характеру  і
ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про  його  особу
та обставин, що пом"якшують покарання.

     На підставі наведеного, керуючись ст.ст.394, 395 КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без  задоволення,
а вирок Луцького міськрайонного суду  Волинської  області  від  19
жовтня 2005 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

                              Судді:

             Коновалов В.М. Скотарь А.М. Селівон О.Ф.