У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Кривенди О.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Глибченко Т.Г.
представника потерпілого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2.
розглянула в судовому засіданні 9 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу
Апеляційного суду Автономної Республіки Криму від 21 серпня 2006
року, якою кримінальна справа щодо
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,
обвинуваченого за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_2, не судимого,
обвинуваченого за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_3, не судимого,
обвинуваченого за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
ОСОБА_6,
IНФОРМАЦIЯ_4, не судимого,
обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
направлена прокурору на додаткове розслідування.
ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5. обвинувачуються у тому, що з 20
години 23 березня 2006 року до 4 години 24 березня 2006 року,
знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, в IНФОРМАЦIЯ_5,
спільно з ОСОБА_6. та іншими особами, на грунті особистих
неприязнених відносин умисно нанесли потерпілому ОСОБА_7. безліч
ударів руками й ногами у різні частини тіла. Після побиття
останнього усі разом погрузили його у багажник автомобіля і
повезли в район ферми IНФОРМАЦIЯ_5 до криниці з метою скидання
його у криницю. У дорозі скінчилось пальне і ОСОБА_4. з ОСОБА_6.
пішли в село за пальним. ОСОБА_6. залишився в селі, а ОСОБА_4.
повернувся з пальним. Заправивши автомобіль, ОСОБА_4. ОСОБА_3. і
ОСОБА_5. продовжили рух і привезли потерпілого до криниці, де всі
разом знову нанесли потерпілому удари кулаками і камінням по тілу
і в голову. Після чергового побиття ОСОБА_7., ОСОБА_3, ОСОБА_4. і
ОСОБА_5. скинули його тіло до криниці на глибину понад 30 метрів,
у такий спосіб убивши його.
Під час розгляду справи суд прийшов до висновку про
неправильну кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_6. як посібника
вбивства з посиланням на ч. 5 ст. 27 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. На
думку суду, він діяв як співвиконавець вбивства потерпілого і діяв
із спільним умислом з іншими підсудними, який був направлений на
вбивство потерпілого. А тому його дії слід правильно кваліфікувати
за п.п. 4,12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Оскільки на
думку суду, злочинні дії ОСОБА_6. підлягають кваліфікації за
вчинення ним більш тяжкого злочину, суд задовольнив клопотання
потерпілого ОСОБА_2 і повернув дану кримінальну справу прокурору
для додаткового розслідування і запропонував органам досудового
слідства дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_6.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, просить скасувати ухвалу суду про
повернення справи щодо ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5. і ОСОБА_6. на
додаткове розслідування і направити справу до апеляційного суду на
новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що підстави для додаткового
розслідування відсутні. Крім того, КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
передбачає можливість зміни обвинувачення у тому числі і
перекваліфікацію дій підсудної особи в судовому засіданні..
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який касаційне подання підтримав і просив скасувати
ухвалу суду про направлення справи на додаткове розслідування, як
необгрунтовану, заслухавши думку потерпілого ОСОБА_2. та його
представникаОСОБА_1, які наполягали на направленні справи на
додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
касаційне подання підлягає задоволенню, а ухвала суду щодо
ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5. і ОСОБА_6. підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
та п. 9 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 "Про
практику застосування судами України законодавства, що регулює
повернення кримінальних справ
на додаткове розслідування", повернення справи на додаткове
розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового
слідства зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли
неповнота або неправильність досудового слідства не може бути
усунута в судовому засіданні. Однак, відповідно до ст. 277 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
прокурор вправі змінити пред'явлене особі
обвинувачення до закінчення судового слідства у справі.
Крім того, відповідно до п. 13 названої постанови Пленуму,
суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг
обвинувачення, його доведеність і кваліфікацію вчиненого.
Допитавши в судовому засіданні підсудних, не провівши у
повному обсязі судове слідство у справі і не дослідивши зібрані у
справі докази, суд передчасно прийшов до висновку про неправильну
кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_6.
За таких обставин ухвала суду про направлення справи на
додаткове розслідування не може бути визнана законною і
обгрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Криму від 21
серпня 2006 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
скасувати, а справу направити того ж суду, але в іншому складі
суддів.
с у д д і:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Мороз М.А.
Такий висновок не суперечить і даним, що містяться у
висновках судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7. про те, що
його смерть настала від сукупності спричинених йому тілесних
ушкоджень як під час побиття спільними діями всіх підсудних, так і
від тих тілесних ушкоджень, що йому були спричинені пізніше, без
участі ОСОБА_6.
Матеріали справи і зібрані докази у ній не підтверджують з
достовірністю те, що ОСОБА_6. був співвиконавцем вбивства. З
показань учасників побиття потерпілого убачається, що вони на
момент його побиття у селі, не мали наміру його убити. Такий намір
у них виник у той час, коли вони знаходились за селом біля
криниці, а тому висновок суду про те, що вони всі діяли як
співвиконавці вбивства, виконуючи кожен свою роль, передчасний. А
тому органи слідства не мали підстав кваліфікувати злочинні дії
ОСОБА_6. за статтями кримінального кодексу ( 2341-14 ) (2341-14)
за вчинення
більш тяжкого злочину.
IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,
обвинуваченого за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
IНФОРМАЦIЯ_2, не судимого,
обвинуваченого за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
IНФОРМАЦIЯ_3, не судимого,
обвинуваченого за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
IНФОРМАЦIЯ_4, не судимого,
обвинуваченого за ч. 2п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
направлена прокурору на додаткове розслідування., якою
кримінальна справа щодо
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового
слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного
допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових
свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз,
витребування документів, давання судових доручень у порядку,
передбаченому в ст. 315-1 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
, вчинення інших
процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час
розслідування справи процесуальних прав учасників процесу,
направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За
необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування
додаткових доказів (ст. 280 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
).
Показання обвинуваченого Андріяки О. в ході досудового
слідства і в судовому засіданні дійсно містять суттєві протиріччя,
але такі протиріччя стосується лише кола осіб, які згвалтували і
вбили потерпілу Павленко Н. Тобто, в одних випадках він
стверджував, що згвалтування і вбивство він учинив один, а в
інших - про те, що ці дії він скоїв разом зі своїм братом
Андріякою Олегом. В ухвалі суд зазначив також про те, що
протиречиві показання Андріяки О., в яких він визнавав і визнає
себе винним у згвалтування і вбивстві потерпілої, не тільки
містять суттєві протиріччя, а і суперечать іншим матеріалам
справи.. При цьому, суд в ухвалі не зазначив, яким саме матеріалам
справи вони суперечать. Вивченням матеріалів справи також не
виявлено даних, що суперечать показанням обвинуваченого Андріяки
О., а тому такий висновок суду не грунтується на матеріалах
справи.
З ухвали суду убачається, що всі дії, які суд запропонував
виконати органам слідства - встановлення додаткових свідків у
справі та їх допит, могли би бути виконаними тими ж органами
досудового слідства, але в порядку ст. 315-1 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
без повернення справи на додаткове розслідування.
Дана кримінальна справа по факту виявлення трупа Павленко Н.
зі слідами насильницької смерті порушена на підставі ст.ст. 94, 97
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
слідчим прокуратури Радомишльського
району, який відповідно до ст. 112 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
обгрунтовано приступив до її розслідування (т.1, а.с. 1).
Прокуратура Радомишльського району входить за територіальністю до
прокуратури Житомирської області. Прокурор криміналіст прокуратури
Житомирської області відповідно до свого процесуального положення
вправі провадити слідчі дії на території прокуратури області і
його посада відноситься до поняття "прокурор" відповідно до
роз'яснень значень термінів кримінально-процесуального кодексу
( 2341-14 ) (2341-14)
, що містяться у ст. 32 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. Тому
суд помилково вказав на наявність у справі грубих порушень
кримінально-процесуального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку з
тим, що частину слідчих дій по справі виконав прокурор-криміналіст
прокуратури області.
Постанова про відмову в порушенні справи щодо Андріяки Олега
Васильовича (т.1, а.с. 301), яку суд запропонував скасувати, також
не містить суперечностей з іншими матеріалами справи, а тому така
вказівка суду є безпідставною.
Iз матеріалів справи вбачається, що слідчими органами
досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне
значення для правильного вирішення справи. Однак, думка суду про
необхідність розширення кола свідків по справі та встановлення
нових осіб, які могли би бути носіями додаткової інформації щодо
потерпілої та обвинуваченого на момент вчинення злочину, є
обгрунтованою, але необхідність виконання певних
опретивно-розшукових та слідчих дій не є підставою для повернення
справи на додаткове розслідування, тому що вони можуть і повинні
бути виконані в порядку ст. 315-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Не пояснення Андріякою О. причин постійної зміни показань
щодо обставин згвалтування і вбивства потерпілої також не є
підставою для повернення справи на додаткове розслідування, а його
протиречиві показання підлягають всебічному дослідженню та
відповідній оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.
За таких даних слід визнати, що касаційне подання прокурора є
обгрунтованим і підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396, 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня
2006 року про повернення справи щодо Андріяки Олександра
Васильовича прокурору на додаткове розслідування скасувати, а
справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд.
с у д д і:
Мороз М.А. Самелюк П.О. Шелест М.А.