У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.
суддів
Школярова В.Ф. і Філатова В.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Донецької області на вирок Куйбишевського районного суду
м. Донецька від 8 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, який раніше судився,
10 серпня 2001 року
за ст. 215 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців позбавлення волі
з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком на 2 роки,
10 грудня 2002 року
звільненого від відбування покарання
умовно-достроково на 1 рік 2 місяці, -
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
(чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати
транспортними засобами строком на 3 роки і на підставі ст.ст. 75,
76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого від відбування покарання з
випробуванням з 3-х річним іспитовим строком з позбавленням права
управляти транспортними засобами строком на 3 роки та покладенням
відповідних обв'язків.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 витрати на лікування
потерпілих на користь:
Центральної міської клінічної лікарні №1 976 грн. 25 коп.;
Центральної міської лікарні №17 м. Донецька 52 грн. 83 коп.;
Обласної травматологічної лікарні 906 грн. 20 коп.;
Науково-дослідного інституту травматології і ортопедії 1372
грн. 06 коп.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21 травня
2005 року приблизно о 18 год. 30 хв., у стані алкогольного
сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 НОМЕР_1, рухаючись по
АДРЕСА_1, за обставин встановлених судом та детально наведених у
вироку, не дотримався п.п. 1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 12.1, 12.4, 12.9
"б" Правил дорожнього руху, внаслідок чого автомобіль зіткнувся з
деревом.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирам
вказаного автомобіля ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 було спричинено
середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 тяжкі тілесні
ушкодження.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних
обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 просить
вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд із-за
м'якості призначеного засудженому покарання. Зокрема, в поданні
зазначено, що суд, застосовуючи до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не в повній мірі врахував характер і ступінь
суспільної небезпечності вчиненого злочину, конкретні обставини
справи і дані про особу винного, до якого раніше уже
застосовувались положення ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, розглянувши наведені прокурором у
поданні мотиви, касаційний суд вважає, що слід відмовити у
задоволенні подання.
Вирок суду щодо ОСОБА_1 грунтується на зібраних у справі
доказах, яким суд дав належну оцінку та правильно кваліфікував дії
засудженого за ст. 286 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що по суті не
оспорюється у касаційному поданні.
Вмотивованими є і висновки суду про призначення покарання
засудженому із застосуванням положень ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на такі пом'якшуючі відповідальність обставини як
щире каяття, позитивні характеристики ОСОБА_1, думку потерпілих,
які просили не позбавляти ОСОБА_1 волі, суд застосував до нього
положення ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнив від відбування
покарання з випробуванням, поклавши на засудженого відповідні
обов'язки в період іспитового строку передбачені ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Апеляції на вирок місцевого суду про його скасування через
м'якість призначеного засудженому покарання не надходило від
прокурора.
Отже, застосування судом ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при
призначенні покарання ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильним, а вирок суду у цій частині належно
вмотивований.
Підстав вважати обране покарання надмірно м'яким та
скасування вироку з цих мотивів, про що порушено питання у
касаційному поданні прокурора, не вбачається.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене
ОСОБА_1, покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а тому немає підстав для зміни вироку у цій частині і
задоволення касаційного подання прокурора.
Таким чином, при перевірці справи не виявлено передбачених
ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для зміни чи скасування
вироку щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку і відповідно немає
підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Відмовити у задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Донецької області.
С у д д і :
Федченко О.С. Філатов В.М. Школяров В.Ф.