У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Стрекалова Є.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні 7 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня
2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2006
року,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого,
- за ч.1 ст.201 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі з конфіскацією предметів контрабанди;
- за ч.2 ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі;
- за ч.3 ст.385 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення
волі з конфіскацією предметів контрабанди.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2
роки з покладенням певних обов'язків, визначених ст.76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 24.12.2002
року, діючи на підставі довіреності ТОВ "Авалон" на представництво
інтересів у державних і митних органах, пов'язаних із доставкою
автотранспорту в Україну по зовнішньоекономічному контракту між
ТОВ "Авалон" і фірмою "ANDORF" (Австрія), здійснив через митний
кордон України в зоні дії митного посту "Нові Яриловичі"
регіональної митниці Чернігівської області переміщення з Білорусії
з ухиленням від митного контролю шляхом надання митним органам
України підроблених ним інвойсу від 12.12.2002 р. і
довідки-рахунку від 21.12.2002р., що містили неправдиві відомості,
автомобіля марки "NISSAN MAXIMA", 1995 року випуску, вартістю
41385грн. 77 коп., що є великим розміром контрабанди.
31.03.2003 року ОСОБА_1, діючи від імені ТОВ "Авалон", через
митний кордон України з ухиленням від митного контролю шляхом
повторного надання митним органам України підроблених ним інвойсу
від 20.03.2003 р. і довідки-рахунку від 28.03.2003р., що містили
неправдиві відомості, здійснив переміщення з Білорусії автомобіля
марки "TOYOTA AVENSIS", 2001 року випуску, вартістю 61107 грн. 76
коп., що є великим розміром контрабанди.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого
2006 року вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27
грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо нього у частині його засудження за ч.1 ст.201 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу провадженням закрити на підставі
ст. 6 ч.1 п.2 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, та, не заперечуючи
доведеності вини та правильності кваліфікації його дій за ч. ч.2,
3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить звільнити його від
відбування покарання за цим законом на підставі Закону України
"Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від 31.05.2005 року. Стверджує, що
висновки суду в частині доведеності його вини у вчиненні
контрабанди не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки
довідки-фактури, підроблені ним, не є обов'язковими документами,
необхідними для проходження через митний кордон, а також зазначає
про те, що досудовим слідством було неправильно встановлено
вартість автомобілів.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обгрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій
ОСОБА_1 за ч. ч. 2, 3 ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а саме щодо
підробки інвойсу (рахунку-фактури) від 12.12.2002 р. і
довідки-рахунку від 21.12.2002р. і повторно інвойсу від 20.03.2003
р. і довідки-рахунку від 28.03.2003 р. з використанням цих
документів шляхом подання митному органу України при переміщенні
через митний кордон автомобілів марки "NISSAN MAXIMA" і "TOYOTA
AVENSIS", у касаційній скарзі не заперечується.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
грунтується на зібраних у встановленому законом порядку й всебічно
досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у
вироку суду.
Посилання засудженого ОСОБА_1 про те, що підроблені ним
документи не є обов'язковими для пред'явлення на митному кордоні
України при проходження через митний кордон, є необгрунтованими,
оскільки відповідно до ст.16 Закону України "Про Єдиний митний
тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
від 05.02.1992 року №2097-ХII (в редакції від
10.06.2003 року) нарахування мита на товари та інші предмети, що
підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної
вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за
них на момент перетину митного кордону України. При визначенні
митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в
рахунку-фактурі (довідці-рахунку), а також фактичні витрати, якщо
їх не включено до рахунка-фактури.
Обов'язковість подання зазначених вище документів при
проходженні через митний кордон підтверджено показаннями свідків
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4- інспекторів Запорізької митниці, які
стверджували, що 04.01.2003 року і 08.04.2003 року були оформлені
в митному відношенні автомобілі "NISSAN MAXIMA" та "TOYOTA
AVENSIS" на підставі обов'язкових для митного оформлення інвойсів
і довідок-рахунків. Вказані свідки додатково зазначали про те, що
на визначення розміру митних платежів впливають такі дані як рік
випуску автомобіля, технічний стан автомобіля, дані про покупця,
відомості про що і були підроблені ОСОБА_1.
Як видно з матеріалів справи, вартість автомобілів "TOYOTA
AVENSIS" і "NISSAN MAXIMA" була встановлена висновками
товарознавчих експертиз, які є належно обгрунтованими. Підстав
сумніватися в їх достовірності у колегії суддів немає.
Зазначені висновки були правильно ураховані судом при
встановленні наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину,
передбаченого ч.1 ст.201 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суди як першої, так і апеляційної інстанцій ретельно
перевіряли доводи щодо необгрунтованості засудження ОСОБА_1,
аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі.
Викладені у судових рішеннях мотиви визнання цих доводів
безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи,
колегія суддів знаходить обгрунтованими і погоджується з ними.
Відповідно до встановлених фактичних обставин події злочину
судом правильно застосований матеріальний закон і дії ОСОБА_1
правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.201 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав для скасування вироку в цій частині із закриттям
провадження у справі, як про це ставиться питання у касаційній
скарзі, немає.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено
істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства,
які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків судів і тягли
скасування чи зміну судових рішень по справі.
Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено
передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду
судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням
осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1.
С у д д і:
Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р. Стрекалов Є.Ф.