У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Стрекалова Є.Ф.
розглянула в судовому засіданні 07 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2005
року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, раніше несудимий,
засуджений:
- за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на дванадцять років
позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
шляхом повного
складання покарань ОСОБА_1 визначено тринадцять років позбавлення
волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2005 року вирок щодо
ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те,
що він 12 березня 2005 року приблизно між 19 і 20 годинами в
квартирі АДРЕСА_1 під час сварки на грунті неприязних відносин
умисно вбив ОСОБА_2, завдавши їй декілька ударів в обличчя та інші
частини тіла, а коли та впала на підлогу, діючи з умислом на
позбавлення її життя, обмотав чотири рази її шию подовжувачем
струму, утворивши петлю, і здавлював шию потерпілої, доки вона не
перестала подавати ознаки життя.
Крім того він, залишаючи місце злочину, таємно викрав з даної
квартири мобільний телефон "Самсунг Х-600" з зарядним пристроєм і
сім-карткою "Супер-Джинс" загальною вартістю 1300 грн., які
належали ОСОБА_2
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 116 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і пом'якшити
покарання, обравши його більш м'яким, ніж передбачено законом.
Також зазначає, що вбивство ОСОБА_2 вчинив в стані сильного
душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою
потерпілої. Посилається на неповноту судового розгляду. Вказує на
позбавлення його права брати участь в апеляційному розгляді
справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні необхідно відмовити.
Iз показань ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в суді видно, що
він визнавав факт вчинення ним у ході сварки вбивства ОСОБА_2 і
крадіжки її мобільного телефону з зарядним пристроєм і навушником.
Зокрема він пояснював, що ОСОБА_2 під час суперечки штовхнула
його, від чого він вдарився головою об стіну, подряпала обличчя.
Далі обставини пригадати не може, а коли прийшов до тями, то
здавлював шию ОСОБА_2 подовжувачем струму. Після вчинення вбивства
ОСОБА_2 забрав її мобільний телефон "Самсунг Х-600" з зарядним
пристроєм, навушником і сім-картою, а наступного дня продав цей
телефон на ринку.
За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2
настала від механічної асфіксії в результаті удушення петлею.
Також висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даних
злочинів підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, даними
протоколу добровільної видачі ОСОБА_4 мобільного телефону "Самсунг
Х-600", якого він придбав у ОСОБА_1, висновків медико-біологічної,
судово-медичної експертиз про виявлення при обстеженні в ОСОБА_1
тілесних ушкоджень у виді чотирьох саден в правій щічній і
нижньощелепній областях, три садна на лівій боковій поверхні шиї,
які спричинені тупими предметами і могли виникнути 12 березня 2005
року від дії нігтів рук.
За даними висновку судової психолого-психіатричної експертизи
ОСОБА_1 у період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння,
виявляв ознаки посткоммаційного синдрому, однак за своїм психічним
станом у той період міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В
момент скоєння інкримінованого йому діяння ОСОБА_1 не перебував в
стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному стані,
який біг міг суттєво вплинути на його свідомість чи діяльність (т.
1 а.с. 178-180).
Зазначена експертиза була проведена кваліфікованими
спеціалістами з достатнім досвідом роботи і тому її висновки
сумніву в достовірності не викликають.
Дослідивши повно зібрані в справі докази та давши їм належну
оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність
винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 і
крадіжці чужого майна.
Таким чином, доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1
про вчинення ним вбивства ОСОБА_2 у стані сильного душевного
хвилювання є безпідставними.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів,
дані про особу винного та обставину, що пом'якшує покарання.
Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним для його
виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Тому підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання і обрання його
більш м"якого, ніж передбачено законом, не вбачається.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у
справі не встановлено.
Як видно зі справи, в її матеріалах відсутнє клопотання
ОСОБА_1 про його виклик в апеляційний суд для дачі пояснень, а
тому його твердження про позбавлення права брати участь в
апеляційному розгляді справи, є безпідставними.
Отже, постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають
вимогам закону. Тому підстав для призначення справи до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Ю.М. Кармазін М.Р. Кліменко Є.Ф. Стрекалов