У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Міщенка С.М.
     суддів
     Пекного С.Д., Паневіна В.О.
     за участю прокурора
     Морозової С.Ю.
     адвоката    ОСОБА_1 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  7  листопада  2006
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора Чернігівської області та  касаційною  скаргою  захисника
ОСОБА_1 в інтересах  засудженого  ОСОБА_2  на  вирок   Бахмацького 
районного суду Чернігівської області від  8 серпня  2005 року.
     Зазначеним вироком
 
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     раніше несудимого,
     засуджено:
     -  за ч.4  ст.   296  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           на   4  роки
позбавлення волі.
     -  за ч.2 ст. 342 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 місяці арешту,
     -  за ч.2 ст. 345 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2 роки  обмеження
волі.
     На  підставі  ст.  70  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
            остаточно
призначено ОСОБА_2 покарання у виді  4-х років позбавлення волі.
     Цивільні позови у справі вирішено.
     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду  Чернігівської області від  6 жовтня  2005  року 
вирок щодо ОСОБА_2  залишено без зміни.
     Згідно з вироком суду  ОСОБА_2  визнано  винним  у  тому,  що
він  10  червня  2005  року,   приблизно  в  23   години  20  хв.,
перебуваючи у стані  алкогольного  сп'яніння,   в  поїзді  НОМЕР_1
(вагон НОМЕР_2) сполученням IНФОРМАЦIЯ_1, на ділянці між станціями
IНФОРМАЦIЯ_2,  грубо  порушуючи  громадський  порядок,   діючи   з
особливою зухвалістю, вчинив хуліганські дії,  які   виразилися  у
тому, що він безпричинно  погрожував   та  переслідував  пасажирів
поїзду з кишеньковим ножем, відкривав під час  руху  потягу  двері
робочого тамбура, чинив опір провіднику, який намагався  припинити
хуліганські дії,   ударив  його  ножем,  спричинивши  різану  рану
зап'ястка лівої руки, що потягло короткочасний розлад здоров'я.
     Крім того, ОСОБА_2 вчинив опір працівникам міліції,  що   був
виразилось у відмові виконати законні вимоги і  активній  протидії
виконанню  працівниками   міліції  службових   обов'язків   та   у
пошкодженні форменної сорочки міліціонера ОСОБА_3.
     У касаційному поданні  прокурор,  не  оспорюючи   доведеності 
вини засудженого у вчиненому,  обставин  справи   та  кваліфікацію
його дій,  ставить питання про необхідність змінити постановлені у
справі  судові  рішення  у  зв'язку   з   суворістю   призначеного
покарання. Просить застосувати  ст. 69 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до
покарання, призначеного за  ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     У  касаційній  скарзі  захисник  ОСОБА_1  просить   скасувати
постановлені щодо  ОСОБА_2 судові рішення, а  справу  провадженням
закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись  на
те, що  по справі не здобуто доказів його винності,  а  також   на
порушення   кримінально-процесуального   закону.   Скарга    також
містиить посилання на те, що було порушено  право  засудженого  на
захист.
     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора, яка  не підтримала касаційне  подання,  захисника  щодо
необхідності закрити справу  провадженням  за  відсутністю  складу
злочину  в  діях  засудженого,   перевіривши   матеріали   справи,
обговоривши  доводи  касаційного  подання  та  касаційної   скарги
захисника, колегія суддів вважає, що  касаційне подання  і  скарга
захисника підлягають частковому задоволенню.
     Iз перевірених  матеріалів  справи  вбачається,  що  фактичні
обставини  справи  встановлені  правильно,  судом  досліджені  всі
обставини, які  мають значення для правильного вирішення справи.
     Проте,  як  вбачається   із  наданої    захисником    довідки
Качирської  районної  лікарні    Республіки   Казахстан,   ОСОБА_2 
перебував на обліку у лікаря-психіатра з 1994 року з діагнозом   :
шизофренія, параноїдна форма.
     Згідно з  вимогами ст. 76 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         обов'язково
призначається експертиза для визначення психічного стану особи при
наявності  у  справі  даних,  які  викликають  сумнів  щодо   його
осудності, але ні органи досудового слідства, ні суд  в  осудності
Крижановського не переконалися.
     Тому   вирок  суду   та  ухвала  суду  апеляційної  інстанції
підлягають скасуванню, а справа -  направленню  на  новий  судовий
розгляд.
     Керуючись ст. 395-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
     у х в а л и л а:
     Касаційне подання заступника прокурора Чернігівської  області
та  касаційну скаргу захисника  ОСОБА_1  в  інтересах  засудженого
ОСОБА_2 задовольнити частково.
     Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області  від  8
серпня   2005  року  та  ухвалу  апеляційного  суду  Чернігівської
області від 6 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_2  скасувати,  а  справу
направити на новий  судовий  розгляд  у  Бахмацький  районний  суд
Чернігівської області.
     С у д д і:
     С.М.Міщенко  С.Д.Пекний  В.О.Паневін