У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
                 у кримінальних справах у складі:
 
     головуючого-судді
     Міщенка С.М.
     суддів
     Паневіна В.О., Пекного С.Д.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7  листопада  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_2
на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від  3
серпня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області
від 13 жовтня 2005 року.
     Вироком Семенівського районного  суду  Чернігівської  області
від 3 серпня 2005 року
 
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     громадянина України, раніше не судимого,
     засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік
обмеження волі.
     На підставі ст. 1 п. "г" Закону України від  31  травня  2005
року "Про амністію"  ( 2591-15 ) (2591-15)
         ОСОБА_2 звільнено від  відбування
покарання.
     Стягнуто  з  ОСОБА_2  на  корись  ОСОБА_1  на   відшкодування
моральної шкоди 1100 грн. та матеріальної - 45 грн. 20 коп.
     Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 жовтня
2005 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
     Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 12  липня
2004 року, приблизно о 20-й год., знаходячись у  домоволодінні  на 
АДРЕСА_1, він на грунті неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_1
один удар кулаком у ліве вухо, заподіявши потерпілій легкі тілесні
ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення
скасувати,  а  справу  закрити  за  відсутністю   події   злочину,
посилаючись  на  те,  що  тілесних  ушкоджень  потерпілій  він  не
наносив, а лише штовхав при захисті своїх батьків від її посягань.
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів,  вважає,  що
касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
     Відповідно до ч. 3 ст. 398  та  ч.  2  ст.  383  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , при вирішенні питань про наявність підстав для  зміни
або скасування вироку місцевого  суду,  суд  касаційної  інстанції
керується  статтями  370-372  КПК  України   ( 1001-05 ) (1001-05)
        .   Тобто,
відповідно до змісту зазначених норм закону, підставами для  зміни
або скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є  лише
істотне   порушення   вимог   кримінально-процесуального   закону,
неправильне застосування кримінального закону  та  невідповідність
призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
     Як  вбачається  зі  змісту  касаційної   скарги,   засуджений
посилається  на невідповідність висновків  суду  першої  інстанції
фактичним обставинам справи, визначення яких дано у  ст.  369  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
     Разом з тим, невідповідність висновків суду першої  інстанції
фактичним    обставинам    справи,    згідно     вимог     чинного
кримінально-процесуального закону, не є предметом  дослідження  та
перевірки касаційним судом.
     Крім  того,  відповідно  до  вимог   ст.   67   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , оцінка доказів  у  справі  є  виключною  компетенцією
суду, який постановив вирок.
     Перевіркою матеріалів справи встановлено,  що  висновки  суду
про винність засудженого ОСОБА_2 в умисному заподіянні  потерпілій
ОСОБА_1  легких  тілесних   ушкоджень,   обгрунтовані   сукупністю
доказів, які були ретельно  досліджені  у  судовому  засіданні  та
отримали належну оцінку у  вироку  суду.  Підстав  для  сумніву  в
правильності оцінки зібраних доказів  судом  першої  інстанції,  у
касаційного суду немає.
     Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що потерпіла  надала  суду
незаконні медичні довідки, про отримання нею тілесних  ушкодження,
є безпідствними, оскільки  спростовуються  матеріалами  справи  та
висновком судово-медичної експертизи від 17 липня 2004 року.
     З урахуванням фактичних обставин, встановлених  судом  першої
інстанції, колегія суддів  вважає,  що  злочинні  дії  засудженого
ОСОБА_2  вірно  кваліфіковані  за  ч.  2  ст.   125   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  тобто  кримінальний  закон  до   нього   застосовано
правильно, а тому підстав для зміни або скасування як вироку  суду
першої інстанції, так і  ухвали  апеляційного  суду,  за  доводами
його  касаційної скарги немає.
     Покарання засудженому ОСОБА_2 судом призначено відповідно  до
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         з урахуванням ступеню тяжкості
вчиненого злочину та даних про його особу.
     На  підставі  наведеного,  керуючись  ст.  394  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,
 
     УХВАЛИЛА :
     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_2 
відмовити.
 
     СУДДI :
     Міщенко С.М.  Паневін В.О.  Пекний С.Д.