У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Кармазіна Ю.М.,
суддів за участю прокурора
Кліменко М.Р. і Стрекалова Є.Ф., Матюшевої О.В.
розглянувши в судовому засіданні 7 листопада 2006 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Вінницької області від 25 січня 2006 року, якою вирок
Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 листопада
2005 року щодо ОСОБА_1 змінено,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вище вироком засуджено
ОСОБА_1, в силу ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судимого,
- за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі з конфіскацією майна.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він восени 2004
року на присадибній ділянці свого домогосподарства, розташованого
в АДРЕСА_1, назбирав коробочки маку, які висушив і зберігав у
житловому будинку з метою збуту.
14.01.2005 року близько 13 год. за місцем свого проживання в
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 за 20 грн. особливо небезпечний
наркотичний засіб - макову солому, вагою 62 гр.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 січня
2006 року вирок Крижопільського районного суду Вінницької області
від 23 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 змінено: на підставі ст.75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від відбування покарання з
випробуванням і іспитовим строком на 3 роки.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом апеляційної інстанції, стверджує, що апеляційним
судом безпідставно застосовано до ОСОБА_1 ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнено його від відбування покарання з
випробуванням і іспитовим строком, внаслідок чого засудженому
призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину
та даним про особу засудженого внаслідок м'якості. Просить ухвалу
апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора на часткове підтримання касаційного подання, перевіривши
матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне
подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, за який його засуджено, підтверджений дослідженими у
судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є
обгрунтованим.
Цей висновок суду не заперечується і у касаційному поданні.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції
недостатньо врахував конкретні обставини вчиненого злочину,
позитивні дані, що характеризують ОСОБА_1 та наявність
пом'якшуючих покарання обставин.
Зокрема, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 визнав
свою вину, щиро розкаявся, надав явку з повинною, за місцем
проживання характеризується позитивно, самостійно без матері
виховує малолітнього сина; на утриманні ОСОБА_1 знаходяться і його
батьки, які потребують догляду; сам ОСОБА_1 працює як у селі, так
і з виїздом на заробітки в іншу місцевість. До суду від сина,
батьків ОСОБА_1 і мешканців села надійшли клопотання про обрання
йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Зазначені обставини суд апеляційної інстанції обгрунтовано
визнав такими, що давали підстави для застосування щодо ОСОБА_1
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зі звільненням його від призначеного
покарання з випробуванням і іспитовим строком.
Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що
апеляційний суд не вправі був ураховувати виховання ОСОБА_1
малолітнього сина без матері і наявність у засудженого на
утриманні похилого віку батьків як пом'якшуючі покарання
обставини, є безпідставними, оскільки перелік пом'якшуючих
покарання обставин, наведених у ч. 1 ст.66 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
не є вичерпним, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
суд може визнати такими, що пом'якшують покарання, і
інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.
Та обставина, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної
відповідальності, не свідчить про його значну суспільну
небезпечність, на що вказує прокурор у касаційному поданні,
оскільки судимість ОСОБА_1 погашена відповідно до вимог ст. 89 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Враховуючи викладене, немає підстав вважати призначене
ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання
м'яким.
Разом з тим, застосовуючи ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
апеляційний суд не звернув уваги на вимоги ст. 77 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, згідно з якою при звільненні від відбування покарання
з випробуванням засудженому не може бути призначено додаткове
покарання у виді конфіскації майна, і не виключив з вироку суду
рішення про призначення такого додаткового покарання.
З огляду на це, в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підлягають зміні судові рішення щодо ОСОБА_1 з виключенням з них
рішення про призначення йому додаткового покарання у виді
конфіскації майна.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 395-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2006 року і в
порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок Крижопільського
районного суду Вінницької області від 23 листопада 2005 року щодо
ОСОБА_1 - змінити: виключити рішення суду про призначення ОСОБА_1
додаткового покарання у виді конфіскації належного йому майна.
Судді:
Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р. Стрекалов Є.Ф.