У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
Суддів за участю прокурора
Кліменко М.Р. і Стрекалова Є.Ф., Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні 7 листопада 2006 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького
міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2005 року
щодо ОСОБА_1.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1, раніше не судимого,
- за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1
рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування основного і додаткового покарання з випробуванням та
іспитовим строком на 1 рік, з покладенням певних обов'язків,
передбачених ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 13.07.2005 року
близько 16год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21063, він на пр-ті
Перемоги у м. Луцьку зробив вимушену зупинку через технічну
несправність двигуна та, проявивши неуважність, не скористався
дзеркалом заднього виду, не подивився назад, не оцінив обстановку,
не впевнився в безпеці своїх дій і, в порушення вимог п.п.1.5,
15.13 Правил дорожнього руху, відкрив ліві передні двері
автомобіля, чим створив перешкоду для руху велосипедисту ОСОБА_2,
яка від контакту з дверима автомобіля і послідуючого падіння на
проїжджу частину дороги, отримала середньої тяжкості тілесні
ушкодження.
У апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, посилається на неправильне
призначення засудженому покарання у виді обмеження волі, яке не
може застосовуватись до особи, що досягла пенсійного віку, та
просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, призначивши останньому
покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора на часткове підтримання касаційного подання, перевіривши
матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне
подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
зазначеного у вироку злочину підтверджується доказами,
дослідженими судом, і не заперечується у касаційному поданні.
Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 286 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть зміну чи скасування вироку, перевіркою матеріалів
справи не встановлено.
Проте, при призначенні засудженому покарання у виді обмеження
волі суд допустив помилку.
Зокрема, відповідно до ст. 61 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що
досягли пенсійного віку.
Як видно з матеріалів справи , ОСОБА_1 має
пенсійний вік - на день постановлення вироку йому виповнилось 61
рік, а тому у відповідності до вимог ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до нього не підлягало застосуванню таке покарання як обмеження
волі.
Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, окрім інших
видів покарань, про застосування яких у касаційному поданні не
йдеться, передбачено й основне покарання у виді штрафу, яке згідно
з вимогами ст. 51 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є самим м'яким основним
покаранням за Кримінальним Кодексом України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Разом з тим, ОСОБА_1 замість обмеження волі не може бути
призначено покарання у виді штрафу, як про це просить прокурор у
касаційному поданні, оскільки штраф є покаранням, яке належить
відбувати реально, і до якого не застосовується ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
; у разі призначення штрафу виключається можливість
звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, чим
погіршується його становище.
Враховуючи, що у касаційному поданні не йдеться про м'якість
призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, суд касаційної інстанції не вправі погіршити
становище засудженого і призначити йому покарання у виді штрафу.
Виходячи з того, що у випадку, коли санкцією статті, за якою
засуджується особа, передбачено лише такі основні покарання, які з
огляду на її вік не можуть бути до неї застосовані, за наявності
підстав вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності
відповідно до ст. 7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
або звільнена від
покарання.
З огляду на те, що до ОСОБА_1 з урахуванням його віку не може
бути застосоване основне покарання у виді обмеження волі, а більш
м'яке покарання за конкретних обставин справи призначати не можна,
а також ураховуючи відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від
кримінальної відповідальності за вчинений злочин відповідно до ст.
7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, вирок суду підлягає зміні зі
звільненням засудженого від покарання за ч. 1 ст. 286 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(як основного, так і додаткового, оскільки останнє не
може призначатись самостійно).
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24
листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з нього
рішення суду про призначення засудженому покарання у виді
обмеження волі на 1 рік з позбавленням права керувати
транспортними засобами на 1 рік та застосування до нього ст.ст.
75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і вважати його засудженим за ч. 1
ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зі звільненням від покарання.
У решті вирок залишити без зміни.
С у д д і:
Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р. Стрекалов Є.Ф.